У першій частині статті ми вже розповіли про деякі локації Івано-Франківська, які зберегли пам’ять про членів цісарської родини Австро-Угорської імперії. Проте «цісарська мапа» міста значно ширша.
Тож цього разу ми продовжимо нашу мандрівку і зазирнемо до ще кількох локацій, де свого часу вирувало життя австрійського Станиславова і ступала нога високих гостей з цісарського двору, пише Західний кур’єр.
Цісар Франц-Йозеф І.
Площа Франца Йозефа
Сучасний Вічевий майдан колись розділяла навпіл велика кам’яниця Хане Ланди, знищена під час Першої світової війни. Цей будинок розмежовував площу принцеси Ґізели і площу, яка в 1875 році була названа іменем цісаря Франца Йозефа І, який перебував на троні аж 68 років. Давня преса зазначає, що площа Франца Йозефа належала до найгарніших та найбільш відвідуваних локацій міста. Проте в її облаштуванні все ж були певні проблеми.
Площа Франца Йозефа. Поштівка, поч. ХХ ст.
Зокрема в 1887 році газета «Кур’єр станиславівський» опублікувала таке прохання до магістрату:
«Ми вже кілька разів писали про потребу прокласти хідник на площі Франца-Йозефа при кам’яницях Бреннера і Йонаса (тепер Вічевий майдан, 2 і 3 – Авт.). Зараз, коли настала весна, знову нагадуємо про це прохання, адже площа Франца-Йозефа є, безперечно, найгарнішою в місті, а отже, має належно утримуватись. Прохід, на якому треба укласти хідник, є дуже відвідуваним, і упорядкування та брукування хідника тут буде коштувати невелику суму, бо той прохід короткий і вузький. А поки цей хідник не упорядкований, там панує бездонна багнюка і вода, яка завдяки погоді вже трохи підсохла. Крім того, там ями і вибоїни, купи сміття та гною, які вже частково вивезли. Однак цей прохід і далі виглядає як якийсь смітник. І це в самому центрі міста, де ходить багато людей, тож цей непорядок усім кидається в очі. При цій нагоді нагадуємо шановному магістрату, що потрібно ще поставити нічний ліхтар на наріжній кам’яниці, біля крамниці Шиманського і Мауліка, який би освітлював цю частину площі».
У період ЗУНР площа носила ім’я письменника Бориса Грінченка, а за Другої Речі Посполитої, у 1920-х роках, називалася на честь польського вождя Юзефа Пілсудського. За німецької окупації її вкотре перейменували на честь фюрера Адольфа Гітлера. За радянської влади площа була названа іменем Жукова, а згодом була Радянською і Фестивальною. В січні 1993 року її назвали Вічевим майданом.
Площа Франца
Сучасний майдан Шептицького з 1835 року носив ім’я імператора Франца І. У цьому році монарх помер, і за ініціативи станиславівського старости Казимира Мільбахера його ім’ям назвали площу. В 1838 році тут було встановлено статую цісаря Франца І. Перед тим ця площа була вся забудована маленькими дерев’яними будиночками, тож для звільнення місця під статую всі ці будинки були викуплені за 3775 флоринів та знесені. Згодом навколо пам’ятника встановили огорожу – стовпці, з’єднані ланцюгами. На цих ланцюгах любили кататися станиславівські гімназисти, які виходили надвір під час перерв між заняттями.
Пам’ятник цісарю Францу І на однойменній площі.
У період ЗУНР майдан перейменували на честь хрестителя Русі князя Володимира Великого, за Польщі – на честь прем’єр-міністра Іґнація Падеревського. Радянська влада назвала площу іменем начальника петроградської ЧК Мойсея Урицького. В 1990 році площа Урицького стала майданом Шептицького. Як відомо, митрополит Андрей Шептицький був станиславівським єпископом у 1899-1990-х роках. Під час німецької окупації площу вже називали іменем Шептицького, тому можна сказати, що їй повернули колишнє ім’я. В 2015 році тут відкрили пам’ятник Шептицькому, приурочений до 150-річчя від дня народження митрополита. Автори пам’ятника – скульптори Степан Федорін та Микола Гурмак.
Готель «Центральний»
На початку ХХ століття на сучасній вулиці Січових Стрільців знаходилися два готелі з однаковою назвою. На перехресті з теперішньою вулицею Шевченка стояв так званий старий готель «Центральний», який був доволі скромним за рівнем комфорту і приймав здебільшого невибагливих і не надто грошовитих мандрівників. У травні 1904 року готельєр Леон Кесслер відкрив новий готель із такою ж назвою (тепер вул. Січових Стрільців, 4). Газета «Кур’єр станиславівський» відгукувалася про новий готель «Центральний» із захопленням:
«Має 36 елегантно умебльованих покоїв, розкішний вестибюль, широкі світлі сходи і коридори, газове освітлення, водопровід, ванни, телефон. На подвір’ї містяться просторі стайні, що здатні вмістити кільканадцять пар коней, а також возівні».
Готель Центральний Леона Кесслера.
У липні 1904 року до Станиславова прибув ерцгерцог Райнер Фердинанд, який час від часу приїздив до міста інспектувати місцевий полк крайової оборони. Як повідомила преса, «ерцгерцог замешкав у готелі «Центральному» Кесслера, де було поставлено почесну охорону».
У червні 1910 року готель прийняв ще одного високого гостя – ерцгерцога Леопольда Сальватора. У тодішній пресі читаємо:
«Після сніданку на вокзалі ерцгерцог Леопольд Сальватор поїхав конем на плац муштри «Діброва», де провів інспекцію 31-го полку польової артилерії. В п’ятницю і суботу ерцгерцог проводив подальші інспекції 31-го і 33-го полків артилерії. В п’ятницю о 12-й годині ерцгерцог проводив аудієнції у готелі «Центральному», де він замешкав під час свого перебування в Станиславові. Почесну варту перед готелем ніс 58-й полк піхоти».
До речі, ласки ерцгерцога удостоївся знаменитий станиславівський фотосалон «Рембрандт». У березні 1911 року преса повідомила, що фотографи цього закладу зробили серію фото, присвячену поїздці Леопольда Сальватора до Східної Галичини. Ці фото ерцгерцогу особисто передав полковник Тадеуш Розвадовський. Тоді ж фотосалон отримав листа з цісарського двору, в якому повідомлялося, що ерцгерцог прийняв ці фото з великим задоволенням і відгукнувся про них зі схваленням.
Леопольд Сальватор у Станиславові біля входу в готель “Центральний”.
У 1912 році до Коломиї перебазувався 7-й драгунський полк, дивізіоном якого командував ерцгерцог Карл Габсбург Лотаринзький. Дорогою до нового місця служби він завітав до Станиславова, де йому влаштували пишний прийом. Після ночівлі у готелі «Центральний» Карл сів у автомобіль та поїхав до Коломиї.
Вокзал
Проте найбільше високих гостей побувало на вокзалі Станиславова. Ба більше, тут ступала нога самого цісаря! Цісар Австрійської імперії Франц-Йозеф І був у Станиславові тричі. Вперше він відвідав наше місто в 1851 році, коли йому був лише 21 рік, удруге – в 1855 році. І якщо про перші два приїзди інформації обмаль, то третій і останній візит монарха в 1880 році детально описаний у давній пресі. Завдяки тодішнім журналістам ми, навіть не надто напружуючи уяву, можемо перенестися в той урочистий день –15 вересня 1880 року.
Як писали газети, міський вокзал того дня був оздоблений гірляндами й квітами і виглядав дуже ошатно. Над будівлею майоріли різнокольорові прапори, серед яких домінував великий прапор державних чорно-жовтих барв. Перон був устелений килимами і прикрашений екзотичними квітами з місцевої оранжереї. Залізні вокзальні стовпи були обвиті квітами і зеленню. Серед зелені гарно виділялися орли на золотому тлі, герби цісарського дому, і герби Пилява міста Станиславова. Біля головного входу було видно герби баварського королівського дому і королівського дому Габсбургів. Наявність баварських гербів пояснюється тим, що дружиною цісаря була Єлизавета Баварська, більше відома як Сіссі. Газета «Хроніка» в одному з номерів повідомила, що цісар прибув до Станиславова в 10.30 ранку й відбув о 10.45, а в наступних випусках подала інший час: прибуття в 7.35, відбуття – в 7.42. Мабуть, така помилка була пов’язана з величезним емоційним піднесенням, яке охопило все місто в той пам’ятний день. За цей короткий час Франц Йозеф І устиг зустрітися з місцевою елітою.
Вокзал у Станиславові. Поштівка, поч. ХХ ст.
У липні 1887 року вокзал Станиславова знову приймав високого гостя – ерцгерцога Рудольфа, кронпринца Австро-Угорщини. В очікуванні ерцгерцога вокзал прикрасили сосновими гілками, прапорами і транспарантами з гербом ерцгерцога і літерами «R.S.» Біля головного входу, де гість мав виходити з потяга, закріпили на дерев’яних стовпах літери «R.S.» із живих троянд, а над ними – квіткову композицію, що зображувала цісарську корону з жовтих, білих і червоних троянд на зеленому тлі. На даху вокзалу розмістили величезну фігуру цісарського орла. Вздовж колії встановили білі стовпчики з прапорцями з гербом гостя. Ця анфілада завершувалася гарною аркою. 7 липня о 12.25. поїзд ерцгерцога прибув на станиславівський вокзал, а вже о 12.35. високий гість повернувся до потяга і відбув до Коломиї.
Сьогодні ми сприймаємо ці локації як звичну частину міського простору. Та варто лише зазирнути на сторінки старих газет, і знайомі площі та будівлі постають у зовсім іншому світлі. Тут урочисто зустрічали імператора та ерцгерцогів, влаштовували почесні варти, прикрашали вулиці квітами й прапорами, а кожен візит високого гостя ставав подією для всього міста і надовго залишався у його пам’яті.
Залишити коментар