Іван Сорочинський з с. Явче Рогатинської громади ще в грудні 2017-го вперше став до лав війська. У складі 109-ого окремого гірсько-штурмового батальйону до лютого 2020-го виконував бойові завдання на Сході країни. Згодом вирішив «зняти своє звичне життя із паузи», повернутися у рідне село. Придбав дім, працював на Львівській залізниці, цінував моменти з близькими.
Пише Західний кур’єр з посиланням на пресслужбу Рогатинської МТГ.
24 лютого сержант Іван Сорочинський повернувся до рідного 109-го батальйону 10-ки, продовжив відбивати руйнівну силу «руського міра», який ринув на Україну. Маючи бойовий досвід, брав участь у важких боях.
Але війна дуже скорочує час. Емоційна «міна» війни, кілька контузій спровокували важку недугу – онкологію. Тож тривалий час Іван Скорочинський змушений був вести ще один фронт – боротьби за своє життя.
«Операції й важкі болі він проходив як воїн. Не скаржився, навпаки переживав, що не зможе повернутись до своїх.
Навіть проходячи складне лікування і розуміючи, що недуга перемагає, військовий не складав руки. Він підтримував побратимів, передав у зону бойових дій 5 автомобілів, які придбав власним коштом», – йдеться у повідомленні.
13 серпня серце Захисника зупинилося назавжди. Цієї миті багато втратили друга, побратима, чудову людину.
«Іван Скорочинський був кращим. Його дуже поважали побратими, переживали його здоров’ям, – згадує військовий Тарас Хандога. – Прямий, безкомпромісний, щирий, відповідальний, чудова людина і Воїн. Таким він запам’ятався усім».
Сьогодні у с. Явче відбулося прощання з Захисником.
Коротка довідка:
Іван Романович Сорочинський народився 20 січня 1970 року у с.Явче (с. Межигаї). Виховувався у багатодітній родині, де зростало 6 дітей.
Закінчив Явченську середню школу та Бурштинське професійно-технічне училище №20. Пройшов службу в армії. Відтак з дружиною Ларисою створили сім’ю у с.Журів. Виховали троє дітей – сина Тараса, доньок Марію і Катерину.
З 8.12.2017 р. до 12.02.2020 р. Іван Романович став на захист України.
Від початку повномасштабного вторгнення продовжив службу у 109 окремому гірсько-штурмовому батальйоні, що входить до складу 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
У зв’язку з невиліковною недугою повернувся у рідне село, де проживав до останніх днів.
Відійшов у вічність 13 серпня 2023 року.
Залишити коментар