Синдром емоційного вигорання недаремно називають хворобою ХХІ ст. Адже в наш час дуже багато людей звертаються до лікарів з повним емоційним виснаженням та надмірною втомою.
«Найбільш ймовірно це пов’язано з інтенсифікацією виробництва, введенням в дію нових технологій та пришвидшенням темпів життя. Щороку світова економіка, згідно з статистичними даними, втрачає приблизно 1 трильйон доларів через цей синдром або депресивний стан, коли людина не може справлятись зі своєю роботою», – відзначає завідувач неврологічного відділення для хворих з порушеннями мозкового кровообігу Ірина Кобець.
Історія вивчення синдрому емоційного вигорання почалась ще в минулому столітті. В 1974 році американський психіатр Фруденбегер вперше звернув увагу на цей феномен і описав його як поразку, виснаження або зношення, яке відбувається з людиною внаслідок різко завищених вимог до власних ресурсів і сил, пише Західний кур’єр з посиланням на ЦМКЛ Івано-Франківська.
«Це є стан фізичного та емоційного виснаження, який є результатом надмірної роботи, високих вимог до самого себе і постійного стресу. Виникає внаслідок внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної розрядки чи звільнення від них», – говорить Ірина Кобець.
Найбільш схильні до синдрому емоційного вигорання працівники сфери «людина-людина».
«Вчителі, медики, керівники, менеджери, волонтери та інші. Виникає у представників професій, де є постійне спілкування. Підсилює синдром емоційного вигорання вплив негативних емоцій», – відзначає лікар.
Синдром емоційного вигорання характеризується постійною фізичною та емоційною втомою.
«Людина не може відновитись після сну чи відпочинку. Наявними є порушення або повна відсутність сну, при цьому вдень людина сонлива і малопродуктивна до праці. Дуже часто в таких пацієнтів виникають головні болі, наявні розлади травлення (підвищений або поганий апетит)», – говорить лікар-невролог.
Є також соціально-психологічні симптоми, які характеризуються поведінковими особливостями людини з синдромом емоційного вигорання.
«Вона стає апатична, відчуває нудьгу, пасивність, депресію. Як правило, такі люди конфліктні і схильні до невмотивованих спалахів. Також наявною є постійна тривожність і відчуття гіпервідповідальності. Такому синдрому підлягають люди зі слабкою (лабільною) нервовою системою. Коли ці всі навантаження є надмірно високими для них. Наявними є схильність до перфектціонізму, песимізму та бажання контролювати кожну ланку свого життя. Така людина працює понаднормово, вдома та не відпочиває», – каже Ірина Кобець.
Цей синдром небезпечний тим, що в людини настає виснаження, зниження розумової та фізичної діяльності. Як наслідок, відбувається зниження імунітету та настання різних захворювань.
“В такій ситуації людина повинна сама для себе визначити пріоритети і розставити акценти, як в роботі, так і в особистому житті. Якщо відчуваєте такі симптоми – не зволікайте і звертайтесь до фахівців ментального здоров’я. Подбайте про себе і свій внутрішній стан”, – йдеться в повідомленні.
Залишити коментар