Вікторія Нєдєльчєва – вчителька біології та хімії. Уже п’ятий місяць вона знаходиться біля пораненого чоловіка Миколи. Всередині серпня після Дніпра та Запоріжжя подружжя привезли евакпотягом до Франківська.
Історією незламності українки поділились на фб-сторінці КНП ОКЛ Івано-Франківської обласної ради, передає Західний кур’єр.
“Хочеться, щоби швидше це все закінчилося, і наша сім’я знову прокидалася вранці разом”, – говорить Вікторія Нєдєльчєва.
Жінка працює дистанційно, адже їхня школа у прифронтовій зоні. Каже, що діти там вже стали загартовані, нічого не бояться, адаптувалися і розуміють ситуацію. вікторія каже, що головне вірити, що все буде добре і не падати духом:
“За чорною смугою завжди буде біла. І наше сонечко засяє колись. І ми будемо душею спокійні… Ми віримо, що пройдуть ці тяжкі часи, і в нас буде свято!”
Микола не знає, коли буде завершення війни, але переконаний: “Перемога буде обов’язково за нами. По-іншому ніяк. Армія агресора більша, техніки у неї більше, але ми ж стоїмо за свою землю. Дух нашої землі допомагає, тому ми морально сильніші”.
Чим буде займатися після війни, він не знає і про це поки що не думає. Каже, зараз головне пройти лікування і реабілітацію. А далі все буде залежати від того, як працюватиме рука…
Чотири зі своїх 26-ти років життя Нєдєльчев із селища Новомиколаївка на Запоріжжі віддав службі в ЗСУ по контракту. Широкомасштабну війну зустрів звичайним рядовим. Провоювавши майже півтора року, отримав поранення.
Микола Нєдєльчев – один з героїв фотопроєкту “Сталеві духом”. Він долучився до проєкту, щоби розповісти про досвід війни і допомогти з пошуком ресурсів на лікування фантомного болю, який тривожить багатьох його побратимів.
Долучаймося донатами. Допомагаймо нашим воякам полегшити страждання.
Повна історія Миколи за посиланням: https://stalevidukhom.weblium.site
Дякуємо – гривнею:
https://send.monobank.ua/jar/8Bk7bmkfDp
5375 4112 0987 8748
Залишити коментар