Чорнобильська катастрофа — це не просто дата в календарі. Це тисячі людських доль, поламаних обставинами, але незламних духом. Це біль, який не стирається часом, і водночас — приклад неймовірної мужності. Минуло 40 років та пам’ять про тих, хто першим став на захист світу від невидимого ворога, живе й сьогодні.
Серед героїв-ліквідаторів — Василь Непеляк, Михайло Лозан та Василь Василишин. Колишні працівники Державної служби охорони, які в ті страшні дні без вагань стали до виконання обов’язку.
Пише Західний кур’єр із посиланням на Поліцію охорони в Івано-Франківській області.
Василь Непеляк ніс службу в зоні відчуження, серед тиші покинутих вулиць і тривожного відчуття небезпеки, яку не видно очима. Сьогодні він говорить зі світом мовою мистецтва — через картини. У кожному мазку — пережите, у кожному полотні — пам’ять і вдячність життю. Його творчість — це доказ того, що навіть після найтемніших подій людина здатна віднайти світло.
Михайло Лозан – молодий, відданий службі, він тоді не ставив зайвих запитань. Він просто виконував свій обов’язок — охороняв Прип’ять, місто, яке за одну ніч перетворилося на символ трагедії. Стояти на варті серед порожніх будинків, де ще вчора вирувало життя, — це випробування не лише фізичне, а й моральне. І навіть сьогодні ті події відгукуються у його пам’яті.
Василь Василишин — чорнобилець, який у найскладніші часи ніс службу в зоні відчуження. Умови, в яких доводилося працювати, були надзвичайно небезпечними, однак він, як і тисячі інших ліквідаторів, не відступив перед загрозою.
«Василь Непеляк, Михайло Лозан та Василь Василишин — це люди з великої літери. Ліквідатори — це не просто учасники історії, вони — її серце. Їхній подвиг — це не лише про минуле. Це про силу духу, відповідальність і ціну, яку заплатили за наше майбутнє. І поки ми пам’ятаємо — їхня історія продовжує жити», – йдеться у дописі.
Залишити коментар