4 лютого 1900 року в Станиславові помер Андрій Шахнович – професор Державної гімназії, викладач української мови та великий друг молоді.
Як зазначала преса, у місті фактично не було жодного українського товариства, до якого би він не належав, пише Західний кур’єр. Андрій Шахнович народився у 1866 році в Підгайцях. Закінчивши з відзнакою гімназію в Коломиї, він поступив на філософський факультет Львівського університету, де вивчав класичну філологію та українську мову під керівництвом професора Омеляна Огоновського.
Після завершення студій у 1892 році працював учителем у Дрогобичі та Ярославі, а з 1896 року викладав українську мову у гімназії в Станиславові. Учні та колеги відзначали його скромність, старанність, патріотизм і передусім хороший та спокійний характер. Ось як згадував про покійного його учень Василь Сімович: «На недугу він ніколи не скаржився, хоч вона дуже давалася йому взнаки.
В листі від 25 серпня він писав:
«Я здоровий цілком, ковтаю станиславівські порохи, моя родина робить те саме».
Варто зауважити, що однією з характерних рис покійного був щирий український гумор, який не полишав його до кінця життя». У грудні 1899 року здоров’я Шахновича різко погіршилося, зокрема він скаржився, що його «страшно мучить астма». Саме «грудна слабість» і стала причиною його смерті. У похороні Шахновича, який відбувся 6 лютого 1900 року, взяли участь аж дев’ять священників. Над гробом покійного виголосили промову професор Труш, професор Коцюба та багато інших колег і товаришів.
Підготувала Олена БУЧИК
Залишити коментар