В 1890 році газета «Кур’єр станиславівський» опублікувала жартівливу класифікацію гостей, які відвідували танцювальні забави у місті.
Для більшої наочності часопис порівняв бальних кавалерів з рибами, пише Західний кур’єр:
«У бальній залі ми зустрічаємо «мальків». Ці юні створіння рідко з’являються на публічних балах, частіше на приватних забавах. Щоб додати собі солідності, вони танцюють з найвищими паннами і вдягають на носа пенсне. Кузинки та подруги старшої сестри милосердно вислуховують їхні балачки про те, як вони люблять кінські перегони і вже намагалися курити сигари.
Хоча позбутися «малька» досить просто, запитавши, до якого класу гімназії він ходить. Ще ми бачимо тут «карасів» – старших гімназистів чи молодих «академіків». Негарні дівчата люблять «карасів» найбільше, бо їм загалом байдуже з ким танцювати, лиш би показати себе. «Карась» невибагливий – йому не потрібно для танцю ні зручної підлоги, ні хорошої музики, ні гарної панни, ні навіть вина. Лише багато людських очей, які дивилися би на нього з захопленням.
Бальною залою рухаються і «щуки» – цих уже так просто не впіймати. Вони мають багаторічний досвід участі у балах і не підуть на забаву, якщо немає гарної зали, доброї музики і привабливих жінок. Часто «щука» на прохання господарів стає аранжером балу і організовує танці. Аранжер ніколи не посміхається, його обличчя завжди серйозне, а чого злегка нахмурене.
Як би там не було, але головні на танцювальній забаві завжди «великі риби» – люди, які вже мають певне становище у суспільстві, високі чиновники чи лікарі з солідною практикою. Вони рідко танцюють, хіба якийсь повільний і поважний танець, часто залишають танцювальну залу, щоб пограти у карти чи покурити сигари. Але саме вони є найбажанішими партнерами до танцю для панянок, охочих вийти заміж, що викликає великі ревнощі в інших кавалерів».
Підготувала Олена БУЧИК
Залишити коментар