У ХІХ столітті в Станиславові була дуже популярна крамниця Шиманського і Мауліка, яка спочатку працювала по вул. Липовій (тепер вул. Шевченка), а потім переїхала на площу Франца-Йозефа, тобто на сучасний Вічевий майдан.
Крамниця славилася великим вибором англійських, французьких та швейцарських тканин з першокласних фабрик, пише Західний кур’єр. Причому у крамниці не лише продавали тканини, а й приймали замовлення на пошиття одягу, і з цією метою тут працювали спеціалісти з Відня та Львова. Керував цим закладом безпосередньо пан Маулік, хоч він і був молодшим партнером.
Як стверджувала реклама, він мав величезний кравецький досвід, який набув у Відні. Втім, у 1887 році пан Маулік прославився не лише як знавець тканин і вмілий кравець, а й як чудовий роботодавець. Газета «Кур’єр станиславівський» повідомила, що колись у майстерні пана Мауліка працював челядник пан К., тобто учень майстра. Пропрацювавши у майстерні довший час, челядник виїхав до Америки, однак не забув про свого колишнього роботодавця. Пробувши за океаном близько року, він надіслав панові Мауліку посилку і листа, в якому повідомляв, що йому ведеться якнайкраще і він дуже добре влаштувався.
А в посилці здивований пан Маулік знайшов золотий перстень з діамантом, який його колишній працівник придбав за перші зекономлені гроші. Так він виразив свою вдячність за те, що його колишній роботодавець багато чому його навчив і дав путівку в життя. Погодьтеся, таке ставлення працівників до колишніх керівників зустрічається нечасто, але мабуть, пан Маулік таки й справді був роботодавцем «на вагу золота»!
Підготувала Олена БУЧИК
Залишити коментар