У галицькій історії кінематографу досить помітною фігурою був Броніслав Овчарський, чия діяльність розпочалася успішно, а завершилася численними скандалами і судовими процесами.
Ще до Першої світової війни він працював у Львові лікарем, але згодом різко змінив сферу діяльності і став займатися кінематографом. Крім кінотеатрів у Львові, він придбав кам’яницю «Варшава» (дотепер готель «Дністер») у Станиславові за 5 млн злотих і відкрив там однойменний кінотеатр.
Проте пан Овчарський недовго був улюбленцем Фортуни, бо вже невдовзі його спіткала ціла низка нещасть. У жовтні 1923 року в кінотеатрі «Варшава» в Станиславові сталася велика пожежа. Хоч страхування й покрило частину збитків, втрати все ж були значними.
Оскільки труднощі спостерігалися і в інших кінотеатрах, пан Овчарський продав кінематографічний бізнес і знову зайнявся лікарською практикою. Проте в 1935 році його знову охопив кінематографічний раж, і він вирішив продовжити діяльність у цій сфері. Але знову ж таки його затія не увінчалася успіхом.
Новий кінотеатр невдовзі закрили і продали з аукціону за 3 тис. злотих, а на пана Овчарського посипалися численні судові процеси з боку працівників, яким він заборгував заробітну плату. Зокрема директор кінотеатру пан Мельник вимагав від колишнього шефа виплатити йому 2 тис злотих. Причому Мельник спочатку хотів залагодити ситуацію миром, адже в Овчарського залишилися гроші від продажу кінотеатру, тож він цілком міг виплатити борг. Проте Овчарський відмовився, і Мельник розпочав судовий процес, який виявися тривалим і виснажливим.
На додачу до всіх нещасть дружина лікаря-кінематографіста вирішила з ним розлучитися і подала в суд на аліменти. Врешті-решт пан Овчарський, цілком розчарований у житті, вирішив доживати свій вік в усамітненні, лише зрідка приймаючи пацієнтів, аби мати гроші на щоденні потреби. Проте історія кінотеатру «Варшава» на цьому не завершилася. Він успішно працював аж до радянської націоналізації, хоч уже й з іншими власниками.
Підготувала Олена БУЧИК
Залишити коментар