Наприкінці ХІХ століття умови роботи місцевого суду залишали бажати кращого як для суддів та урядників, так і для мешканців міста і всього Станиславівського повіту, які мусили залагоджувати тут свої справи.
У 1886 році газета «Кур’єр станиславівський» процитувала одного з тутешніх адвокатів, який описав ситуацію, що панувала у судових приміщеннях, пише Західний кур’єр:
«Досі мені ще не доводилося бачити в жодному суді настілки невідповідно облаштовану залу для розгляду цивільних справ, як у тутешньому повітовому суді. У дні розгляду справ тут збирається кілька десятків осіб, і ще кільканадцять адвокатів та урядників працюють тут по кілька годин. Але тут немає навіть вішаків, щоб можна було повісити на них плащ і капелюх. Немає навіть відповідної кількості столів і крісел. Адвокати і сторони справи мусять перебувати тут годинами у верхньому одязі і чекати, аж поки звільниться якийсь малий куточок, щоб підготували протоколи розгляду справ, вердикти, показання свідків та інші документи. Але ж це можна виправити цілком невеликим коштом, тому будемо сподіватися, що це все ж буде зроблено.
Те ж саме можна сказати і про приміщення для розгляду земельних питань. Передусім це приміщення таке тісне, що нема місця не лише на вішаки і столи, а й навіть на усі книги і акти, які зберігаються не лише на столах, а й під ними, у вільному доступі і щохвилини можуть бути пошкоджені чи й викрадені якоюсь із сторін. Стільці та столи, які, очевидно, призначені для відвідувачів, панове урядники використовують для зберігання своїх паперів, тому не раз доводиться дуже просити, щоб тобі виділили хоч трохи місця. Це приміщення настільки темне, що у похмурі дні вже у четвертій годині вечора треба запалювати лампи, щоб хоч щось можна було прочитати».
Ця ситуація докорінно змінилася лише в 1911 році, коли по вул. Білінського (тепер вул. Сахарова) постала нова будівля суду.
Підготувала Олена БУЧИК
Залишити коментар