За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові Президент України Володимир Зеленський присвоїв звання “Герой України” з врученням ордена «Золота Зірка» майору ЗСУ Ємцю Максиму Михайловичу з позивним “Єнот”.
Про це повідомила на своїй фб-сторінці його наречена, військовослужбовця Оксана Рубаняк, передає Західний кур’єр.

Довідка:
Максим Ємець народився 21 вересня 1994 року в селі Старому Косові, нині Косівської громади Косівського району Івано-Франківської області.
У дитинстві брав участь у військово-патріотичних організаціях — УНА-УНСО і «Тризуб» імені Степана Бандери. Згодом був учасником громадського руху «Народний контроль».
Виховували Максима матір Надія Ємець, бабуся Марія Ємець та дідусь Валентин Ємець.
Навчався у Косівській гімназії-інтернаті, потім — в Івано-Франківському фінансово-комерційному коледжі імені Степана Граната.
На фронті від початку російсько-української війни. Спочатку служив у батальйоні «Айдар», а з 4 серпня 2014 — навідником-оператором 54-го окремого розвідувального батальйону. Брав участь у боях за Іловайськ і Дебальцеве в складі 10-ї окремої гірсько-штурмової та 24-ї окремої механізованої бригад.
У 2018 році, після завершення навчання на курсах лідерства в Одеській військовій академії, отримав офіцерське звання “молодший лейтенант”.
Повномасштабне вторгнення застав на посаді командира розвідувальної роти 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Пройшов бої за Попасну.
8 березня 2022 року під час перших днів оборони Попасної отримав важке поранення — була пробита легеня та втрачена частина шлунка.
1 червня 2022 став командиром мотопіхотного батальйону 10 гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”. На той момент він вів бої у Сіверськодонецьку. Після оборони Сіверськодонецька перевівся у загальновійськову частину ГУР МО. Там брав участь в операціях на різних напрямках фронту. Долучився до створення плану та реалізації військових операцій зі звільнення Харківської області, Балаклійського прориву та деокупації Куп’янська у 2022 році.
Декілька разів був поранений, мав групу інвалідності.
Долучився до вироблення плану та реалізації оборони Харківщини у 2024 році, де керував оборонними операціями. Зокрема, у селі Стариця. Там ГУР спільно з підрозділами 42 ОМБр розгромили противника, не давши окупанту просунутися далі.
Продовжував навчання та влітку 2024 року був слухачем лекцій у Воєнно-дипломатичній академії Євгенія Березняка.
З грудня 2024 перебував на Покровському напрямку. Він працював над організацією та координацією військових операцій з оборони, зокрема, на околицях Покровська, Піщаного. Завдяки злагодженим діям 425 штурмовий полк “Скала” та 32 окрема механізована бригада звільнили село Піщане.
Загинув 4 лютого 2025 року на Покровському напрямку на Донеччині від артобстрілу. У пам’ять про коханого Оксана Рубаняк пообіцяла видати його збірку поезій.
Похорон відбувся 11 лютого 2025 року в Івано-Франківську. Похований на Алеї героїв на міському кладовищі у селі Чукалівка.
За життя Максим Ємець отримав дві нагороди — “За військову службу Україні” (2016 рік) та орден “За мужність” III ступеня (13 березня 2022 року). Посмертно Максима Ємця також нагородили “Хрестом бойових заслуг”.

Залишити коментар