64-річний Володимир Шемерлюк доглядає квітник вже майже чотири десятиліття. Восени найбільша робота — зберегти бульби жоржин до весни.
У селі Тустань на Калущині живе чоловік, для якого квітникарство стало не просто хобі, а способом впоратися з депресією, пише Західний кур’єр з посиланням на «Інформатор Калуш». 64-річний Володимир Шемерлюк доглядає за квітами вже майже чотири десятиліття.
На кількох сотках землі біля хати росте до тисячі кущів різнобарвних жоржин і сотні гладіолусів. Роботи в квітнику вистачає з весни до пізньої осені. Раніше Володимир Шемерлюк багато років працював на посадах у державних установах, а зараз на заслуженому відпочинку присвячує весь свій час улюбленій справі.
«Догляд за квітами допоміг мені одужати. На городі з квітами я працюю сам, ніколи нікому не довіряю. Знаю, що якщо сам посаджу, то догляну, і так мені спокійніше», — розповідає Володимир Шемерлюк.
Найбільш клопітка пора — осінь. Щороку господар викопує бульби жоржин, заносить їх до літньої кухні і ретельно обігріває всю зиму, щоб зберегти від морозу. Каже, процес цей тендітний: бульби бояться і вогкості, через яку можуть загнити, і пересушування. Успіх, за словами чоловіка, дають досвід і любов до справи.
«Хтось скаже — то важко, а для мене це життя. Без квітів я вже не можу», — підсумовує господар з Тустані.
Залишити коментар