Скорботні вісті з фронту не припиняють сколихувати Прикарпаття. Чергова трагічна новини вкотре сколихнула Богородчанську громаду. 16 лютого 2024 року у бою з окупантами біля н.п. Синьківка Куп’янського району Харківської області поліг 37-річний стрілець механізованої бригади Валерій Плотенко, житель села Жураки.
Бойовий шлях Валерія Плотенка у визвольній російсько-українській війні почався 30 грудня 2022 року. Місяць проходив військове навчання у Словаччині, пише «Західний кур’єр».
«Коли він був на навчанні за кордоном, жодного разу не вийшов на зв’язок. Я думала, що збожеволію за цей час», – ділиться болючими спогадами про сина мати Петруня Плотенко.
У червні 2023 року у боях з окупантами на Харківщині військовослужбовець отримав осколкове поранення лівої руки. Переніс кілька операцій. Після лікування та реабілітації через кілька місяців повернувся на фронт.
Востаннє боєць був у рідному селі у вересні 2023 року. На початку зими вдруге був поранений. Осколок від ворожого снаряда прошив йому ліву ногу. Після цього поранення його додому не відпустили. Підлікувавшись, воїн знову направився у зону бойових дій.
«Востаннє він подзвонив до мене 15 лютого о 15:40. Розмова тривала 28 секунд. Сказав, що переїздять на інший напрямок і з ним кілька днів може не бути зв’язку. А вже 16 лютого мого сина не стало, – говорить мати. – Казав, що нога ще болить, тяжко пересуватись, особливо у амуніції…».
Мовчазний, спокійний, врівноважений, справедливий. Саме таким залишиться у пам’яті друзів та однокласників Валерій Плотенко.
«Він ніколи нікому ні в чому не відмовляв. Мав дуже добрий характер», – продовжує мати.
Про війну Валерій розповідав мало. Не хотів зайвий раз тривожити рідних. Коли повертався з бойових завдань, відразу телефонував матері. Чекала жінка дзвінка від сина і цього разу. Та, на жаль, страшна звістка обірвала надію…
«Ми зробили такий гарний ремонт у його кімнаті. Аби йому, як повернеться, було комфортно і затишно. Та вже нема кому там жити…», – крізь сльози промовляє мати.
За час російсько-української війни жінка не одну безсонну ніч провела у молитвах. Адже з родини Плотенків троє чоловіків стали на захист України: старший брат Валерія Михайло Плотенко та племінник загиблого захисника – Олег Дидик.
«Скільки мого здоров’я забрала ця війна. А тепер ще й життя сина…», – пригортає до серця світлину Валерія пані Петруня.
20 лютого Валерій Плотенко востаннє повернеться до рідного села на щиті. Зустріч полеглого Героя та панахида відбудеться о 11:00 на Алеї Слави у Богородчанах. Після панахиди траурний кортеж відправиться до рідного села Жураки. Односельчан просять гідно зустріти полеглого захисника та віддати останню шану тому, хто віддав своє життя за свободу і незалежність України!
Спочивай з миром під Господньою опікою, мужній український Воїне! Дякуємо і низько вклоняємось за подвиг в ім’я свободи. Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, односельцям та побратимам Валерія Плотенка. Хай Господь дасть вам сили пережити це невимовне горе!
Світла пам’ять та вічна шана Герою-земляку!
Залишити коментар