У Центральній міській клінічній лікарні Івано-Франківська рік тому провели складну операцію ветерану війни Любомиру Кавці, який пережив полон. Сьогодні чоловік уже може пересуватися з палицею — ще торік він був повністю прикутий до інвалідного візка.
Йдеться про тотальне безцементне ендопротезування кульшового суглоба — втручання, за яке не всі медзаклади бралися через складність стану пацієнта. У Любомира була давня, з 2022 року, не пролікована травма. Через це розвинулася сильна контрактура — патологічний стан, коли суглоби частково або повністю втрачають функціональність. Чоловік жив із постійним болем майже три роки, йдеться на сторінці Центральної міської лікарні Івано-Франківська, пише Західний кур’єр.
Завідувач відділення травматології, ортопедії, реконструктивної та пластичної хірургії ЦМКЛ Степан Зелик пригадує першу розмову з пацієнтом.
«Коли я запитав, де болить, Любомир відповів: “Все…”. Його стан був дійсно дуже тяжкий — чоловіка мучили постійні болі», — розповідає лікар.
Після операції ветеран проходив лікування у відділенні реабілітації та відновного лікування. Тоді медики говорили не лише про фізичне відновлення, а й про психологічне. Попри тяжкий стан, чоловік погодився говорити про свій досвід і поступово повертався до життя.
Любомиру Кавці 50 років, він родом із Рогатинщини. На початку повномасштабного вторгнення у 2022 році став на захист України. 29 березня перестав виходити на зв’язок із рідними. Майже 100 днів перебував у полоні в Оленівці.
Під час катувань військовий отримав важку черепно-мозкову травму та перелом шийки стегна. Відтоді він не ходив, а точний діагноз довгий час залишався не встановленим. Ефективну медичну допомогу захиснику надали саме в Івано-Франківську.
Звільнили Любомира з полону лише за кілька днів до того, як у колонії в Оленівці стався теракт із масовими жертвами.
Нещодавно ветеран навідався до свого лікаря Степана Зелика. Рік тому він був лежачим пацієнтом, повністю залежним від візка. Тепер — у гарному гуморі, жартує і навіть посміхається. Найголовніше — уже може потрохи ходити, спираючись на палицю.
Поруч із ним — родина, яка стала його опорою у відновленні.
Медики кажуть: трансформація за рік — колосальна. Історія Любомира — про те, що навіть після найважчих випробувань людина здатна повернутися до життя.
Залишити коментар