Наше життя чимось подібне до книжки. Має початок і кінець. Із такими роздумами йде до читача із власним світоглядом та розумінням сутності буття мешканка Прикарпаття Любов Скаврон.
Жінка відзначає, що почала писати прозу і поезію не так давно. І ще до початку повномасштабної війни її книжка «Паленгола» побачила світ у франківському видавництві «Лілея-НВ», пише «Західний кур’єр».
«Паленгола – це авторське слово, яке означало для мене випалену голу землю, перед очима часто виникали пророчі образи і картини, коли писалося. Одного разу я побачила Україну, яка струшує порох з вишиванки і йде з русифікованого міста, іншого разу мені здалося, що існує певна дихотомія зброї», – пояснює авторка книги.
Пані Любов розповідає, що у неї було бажання присвятити книжку воїнам та військовим волонтерам. Деякі вірші та есе мають особисту присвяту. Адже навіть знайомі художники, які були просто художниками, тепер стали воїнами… Жінка зізнається, що її знайомих, котрі стали на захист країни, дуже багато, не вистачить ще однієї книги, аби перерахувати тих, кого вона згадує і кому готова присвятити свої твори.
«Мої дорогі друзі чекали на вихід книжки і дуже раділи з того, але війна їх розкидала по фронтах. Волонтерка із Запорізької області сім місяців не мала зі мною зв`язку. Інна увесь цей час проживала на окупованій території, була у списках окупантів як неблагонадійна і мала виїхати зі свого помешкання. І ось вона уже на підконтрольній ЗСУ території. Ми знову можемо спілкуватися, оминаючи деякі теми. Для мене було важливим почути голос Інни, яка пішки ішла з дому на нашу землю, оскільки її вигнали з рідної домівки примусово», – ділиться Любов Скарвон.
На переконання жінки, відверті речі можна писати лише в книжці, яка передбачає можливість художнього вимислу.
Залишити коментар