Житель села Вікторів Галицької громади Володимир Павленчук із тих захисників, які не люблять багато розповідати про свою війну. Адже, як запевняє, багато не повоював. Проте на його військовому шляху теж було чимало випробувань та пережиття, пише Західний кур’єр з посиланням на Галицьку міську територіальну громаду.
Народився Володимир Олексійович 24 лютого 1973 року у селі Вікторів. Жартує, що якраз у день, коли багатьма роками пізніше почалась війна. Закінчив Вікторівську школу, служив у строковій армії – обслуговував літаки в аеропорту «Бельбек» міста Севастополь. Після армії почались заробітки. Об’їздив майже всю Європу. Також працював на будовах в Ірпені та Бучі.
«Тепер все те, що ми колись збудували, москаль розбомбив. Але нічого, відбудуємо знову» – додає захисник.
До лав Десятої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» захисник доєднався в лютому 2023 року. І вже в березні захищав Україну в складі «Вовків да Вінчі» на Донецькому напрямку поблизу Білогорівки. Під час важких боїв отримав множинне уламкове поранення тіла. Зрешетило воїну весь лівий бік.
«Я мало провоював – усього 9 днів. Під час масованої атаки ворога нас крили звідусіль і всім, чим мали. Нас було в бліндажі троє. Спочатку почалось якесь дивне затишшя – ми пили каву, жартували. Потім раптова масована атака. Два хлопці, які були зі мною, загинули. Мене важко поранило. З сусідньої позиції прибіг побратим. Перетягнув мені ногу і так залишив, адже бої тривали. Мої побратими вважали, що я вже зник безвісти. Сталося поранення в 10 ранку. А знайшли мене аж в 10 вечора. То був березень, мороз, вологість. Я примерз до землі, втратив дві літри крові, тож мало що пам’ятаю. Все було як в тумані. Пам’ятаю тільки, що вже попрощався із життям, адже весь бік, як я чув, вже почало віднімати» – розповідає солдат.
Але Бог покерував інакше – Володимира врятували. Надали першу медичну допомогу. Загалом боєць переніс 8 операцій і нині дякує Богу і лікарям, що не відрізали ногу.
«Вважаю, що мені повезло, адже один із уламків потрапив у телефон і нога лишилась на місці. Проте безліч уламків в тілі ще є. Витягнули тільки найбільший. У нозі лишились, в селезінці. Нога не згинається. Замість п’яти – пластина. Всі зв’язки теж порвані. Дрібні уламки у пальцях та кістках. Проте я живий і вдячний всім, хто до цього причетний. Зокрема медикам Харківського госпіталю, де зробили три операції, Полтавського госпіталю, де теж тричі різали, та Львівського. У Львові дві операції консультували іноземні медики» – згадує Герой.
Сьогодні військовому призначили другу групу інвалідності. Кожен уламок відчувається як свіжий. Пересувається тільки за допомогою палички.
«Найбільше на фронті хотілося пити і сигарет. Без їжі можна триматись. Дуже важливою є підтримка побратимів, без якої суто я б не вижив. Також важливо, щоб і в тилу не забували, що йде війна. Це важка боротьба, де життя і смерть ходять разом за руку. Я щиро дякую всім воїнам, хто сьогодні на фронті, бо за тих декілька днів побачив стільки, що вистачить на все життя» – підсумовує захисник.
Залишити коментар