Мешканці села Манява Солотвинської громади придбали та передали захисникам на передову чотири FPV-дрони.
Безпілотники передано аеророзвідникам 108 ОГШБ 10 ГШБ «Едельвейс» і вони вже виконують роботу на фронті, інформує Західний кур’єр.
Ініціював збір та особисто доставив пташки на передову місцевий підприємець Любомир Сікора, який постійно допомагає воїнам-землякам. Дрони були придбані саме такої комплектації, яку зазначили військові. Разом з акумуляторами загальна сума становила 80 тисяч гривень.
Минулих вихідних, під час чергової поїздки на Донеччину, Любомир Сікора передав «пташки» воїну-земляку, пілоту БПЛА 108 ОГШБ Ігорю Гоцану. І вже того ж дня вони полетіли на «нуль» виводити зі строю армію окупантів.
«Не вважаю себе волонтером, просто роблю все, що в моїх силах, аби допомогти хлопцям. Адже вони там стоять за нас всіх. І це ми повинні питати їх, що їм потрібно, а не вони просити скинути пару гривень, аби мати можливість захищати нас. На жаль, багато людей звикло жити у стані війни і забувають, що загроза не минула. Однак, залишається невеличний відсоток тих, допомагав з перших днів війни і продовжує робити це постійно. Вдячний цим людям за свідому позицію і адекватне сприйняття ситуації. А тим, хто каже, що не довіряє волонтерам, бо вони мають з цього вигоду, я скажу так: «Не довіряєш нікому – зроби сам! Збери кошти, організуй доставку необхідного на передову, сам поїдь, подивись у ці втомлені очі наших воїнів, потисни руку, яка боронить твою сім’ю і твою землю», – говорить Любомир Сікора.
Однозначно безпілотники змінюють концепцію нинішньої війни. А саме дрони-камікадзе називають головним «гейм-чейнджером» на полі бою.
«Вони ефективні. І вони дешеві. Для порівняння, один снаряд коштує приблизно 4 тисячі доларів, а «ефпівішка» – 500 доларів. Коли ти снарядом лупиш у бліндаж п’ять-шість разів, то «пташкою» – раз-два і робота зроблена. Це хороший розмін… Тому «пташок» треба багато і постійно, бо це дуже розхідний матеріал. Буває, що під час відбиття одного штурму доводиться випускати до 20-ти дронів-камікадзе. Натомість з їхньої сторони на нас летить утричі більше. Бо противники налагодили масове виробництво безпілотників і не рахуються з ними», – ділиться військовослужбовець Ігор Гоцан.
І додає, що хотілось, аби не тільки прості люди, яким і так зараз нелегко живеться, допомагали армії. А й місцеві посадовці та чиновники, для яких війна стала «мамою рідною».
«За час моєї служби, а це майже два роки, особисто мій батальйон, який сформований переважно з хлопців з Прикарпаття, зокрема і нашої рідної Богородчанщини, не отримав жодного дрона, купленого за кошти місцевого бюджету Солотвинської чи Богородчанської громади. І це боляче. Все тримається на волонтерах та людях доброї волі, яким величезне спасибі», – додає захисник.
Залишити коментар