В листопаді 1934 року місцевий Окружний суд розглядав справу, нетипову для тодішнього провінційного Станиславова. Союз авторів і композиторів міста Варшави заскаржив пана Л. Геллербаха, який був власником станиславівського кінотеатру «Варшава», з приводу порушення ним авторських прав – пише “Західний кур’єр”.
Йшлося про права двох учасників Союзу, а саме відомого кіносценариста Конрада Тома, а також композитора і автора музики для фільмів Генрика Варса. Згідно з твердженням позивачів пан Геллербах демонстрував у своєму кінотеатрі фільм «Чи Люцина то дівчина», сценарій до якого написав Конрад Том, а пісні і музику − Генрик Варс. При цьому власник кінотеатру не укладав жодної ліцензійної угоди з Союзом. Ба більше, він звертався до станиславівського представника Союзу авторів і композиторів, і той рішуче заборонив демонстрацію цього фільму в кінотеатрі.
Під час розгляду справи власник кінотеатру Геллербах визнав, що не отримував ліцензії на демонстрацію фільму і не укладав жодних угод із Союзом авторів і композиторів, але стверджував, що авторські права на фільм отримало підприємство «Blok Muzafilm» із Варшави, яке займалося його демонстрацією в Польщі.
Саме до цього підприємства і звернувся пан Геллербах і отримав згоду на демонстрацію фільму в станиславівському кінотеатрі «Варшава». Суд розглянув докази обох сторін і ухвалив рішення відкласти розгляд справи з метою допиту представника фірми «Blok Muzafilm», яка знаходилась у Кракові. Цей процес став одним із перших у міжвоєнній Польщі, під час якого розглядалося порушення авторських прав на перегляд звукового фільму, тому він викликав велике зацікавлення публіки, перш за все мистецьких та режисерських кіл.
Підготувала Олена БУЧИК
Залишити коментар