Інтерв’ю з в.о. ректора Карпатського (Прикарпатського) національного університету ім. Василя Стефаника Ігорем Цепендою
З дня на день Прикарпатський університет імені Василя Стефаника офіційно змінить перше слово своєї назви на «Карпатський». Ініціатива, якій у виші дали хід наприкінці минулого року, сьогодні вийшла на фінальний етап – очікування згоди від Міносвіти.
Як переконують в університеті, до цього рішення йшли давно. Змінюється зміст роботи закладу і це викликало необхідність змін у його назві. ЗВО стоїть на порозі нової епохи діяльності та низки внутрішніх реформ. Їх початком стала участь в експериментальному проєкті Кабміну щодо автономії керування закладами вищої освіти, який розпочався у вересні минулого року. Тоді університет одним з перших в Україні, за європейським прикладом, перерозподілив повноваження між трьома керівними ланками університету – ректором, вченою та наглядовою радами. Остання після реформи оновила склад та стала не лише «наглядати», а й отримала широкі повноваження щодо управління університетом. Від участі у формуванні стратегії аж до вибору ректора.
Чи втратила посада очільника закладу свою вагомість на тлі цих процесів? Що предметно отримає університет від зміни назви? Які внутрішні проблеми стоять на порядку денному вишу? Чи повернулися у Міносвіти до теми об’єднання ЗВО в Івано-Франківську в контексті реформ у найбільшому університеті області? Відповіді на ці та інші питання в інтерв’ю «Західному кур’єру» дав в.о. ректора Карпатського (Прикарпатського) національного університету ім. Василя Стефаника Ігор Євгенович Цепенда.
– Ігорю Євгеновичу, коли очікуєте офіційне рішення від Міносвіти щодо зміни назви університету?
– Зміна назви, так званий ренеймінг, не є складною процедурою. Але потребує виконання певних правових дій. Всі необхідні рішення прийняті, документи направлені до Міністерства освіти. Тому, сподіваємося, що протягом травня будемо мати відповідний наказ, підписаний міністром.
На даному етапі це, скоріше, юридична формальність. Натомість, їй, звичайно, передували ретельний аналіз і дискусії. Для остаточного рішення ми збирали засідання вченої ради, як завжди, коли в університеті виникають спірні питання.
Шляхом таємного голосування більше 2/3 членів підтримали зміну назви. Навіть у парламенті це вважається конституційною більшістю. Тому, ті, хто мали аргументи проти, мусять прийняти той факт, що Прикарпатський університет буде перейменовано на Карпатський.
– Що предметно отримає університет від зміни назви?
– По-перше, ми, як заклад вищої освіти, для наукової спільноти, окреслимо те, що нас цікавить. Ключові наукові здобутки наших працівників давно зосереджені саме навколо Карпат. На основі досліджень нашого професора Миколи Кугутяка з колегами був створений Інститут історії, археології, етнології Карпат. Наші педагоги використали Карпати для порівняльного аналізу з Аппалачами. Університети США спільно з нами розробили програму «Гірська школа українських Карпат».
Успішно працює наш Карпатський інститут аналітики. Його знають далеко за межами нашої області. Наші математики завдяки своєму виданню «Карпатські математичні публікації» вийшли на дуже успішні позиції у престижних рейтингах.
Вся діяльність нашого університету концентрується навколо Карпат. Нас цікавлять Карпати. Підсумком цього стало те, що наш заклад став одним з засновників «Колегіуму Карпатікум» – унікальної інституції, до складу якої ввійшли університети Вишеградської четвірки, України і Румунії. Символічно, що штаб-квартира Колегіуму знаходиться в міжнародному науковому центрі “Обсерваторія” на горі Піп Іван.
По-друге, ми входимо у англомовний простір. «Прикарпатський» у англійській версії «Precarpathian» дослівно означає такий, що був створений раніше, ніж Карпати. На цю тему ми завжди віджартовуємось перед іноземними колегами, що ми найстаріший університет світу. Відтак, ще одним аргументом «за» зміну назви був той факт, що нинішня звучить незрозуміло для міжнародної спільноти.
По-третє, мусимо констатувати, що багато освічених людей світу не знають, де знаходиться Прикарпаття. Натомість всі обізнані з місцезнаходженням Карпат. А конкретизація з регіоном також дуже важлива для університету. Нам закидають, що ми хочемо монополізувати Карпати. Але цим прикладом йдуть престижні європейські вищі школи.
Наприклад, університет Гренобль, один з найбільших університетів не тільки Франції, але й Європейського Союзу, робить все для того, щоб підкреслити свою дотичність до Альп. Там навіть розробили для цього додаток. Тому що Альпи, це не тільки Франція, а й багато інших країн Європейського Союзу. І ніхто не звинувачує Гренобль в монополізмі.
– Прикарпатський університет став одним з трьох ЗВО, в яких Кабінет міністрів України впроваджує експериментальний проєкт щодо автономії керування закладами вищої освіти. Йдеться про перерозподіл прав і обов’язків між ректором, вченою та наглядовою радами. Як саме вони перерозподілилися?
– Цей експеримент сконцентрований, в першу чергу, на корпоративному управлінні. Проблема багатьох університетів полягає в тому, що коли влада зосереджується в руках ректора, вона може носити суб’єктивний характер. А коли ректор має поряд з собою декілька інституцій, які мають повноваження брати участь в управлінні університету, це дозволяє глибше оцінювати проблеми, з готовністю на них реагувати.
В умовах війни і багатьох складних економічних процесів, які будуть очікувати українські університети попереду, колегіальне управління однозначно буде мінімізовувати помилки, які могла б допустити своїм рішенням одна людина.
Акцент був зроблений на те, щоб наглядова рада стала не просто дорадчим органом, а експертним центром, який складається з людей, які не перебувають безпосередньо в середовищі університету. Члени ради, кожен за своїм напрямком, мають аналізувати діяльність університету, виявляти сильні та слабкі сторони в роботі. На основі цього аналізу визначати основні завдання для ректора і так далі.
– Як зараз наглядова рада впливає на університет?
– В першу чергу, наглядова рада впливає на формування стратегії університету. Також вона отримала широкі повноваження щодо впливу на кадрову політику. Вона обирає ректора, аналізує штатні розписи, погоджує кандидатів на місця проректорів.
Якщо до реформи наглядова рада складалася переважно з відомих постатей регіону, які, в тій чи іншій мірі, намагалися допомогти університету, то зараз це експерти кожен в своїй галузі. Наукова робота, освітні, фінансові питання, зовнішні та внутрішні комунікації, стратегічне планування, робота з органами місцевої влади. Це дуже серйозний блок питань, який охоплює весь спектр діяльності університету. Тому зараз наглядова рада – це наші повноцінні партнери, експерти, які завдяки своєму досвіду, в кооперації, можуть допомогти університету зробити стрибок в багатьох напрямках.
– До складу нової наглядової ради ввійшли: Роман Шеремет, Тарас Фініков, Яна Стадільна, Микола Палійчук, Дмитро Романюк, Віталій Миронюк, Тетяна Шиппі. Напередодні ви говорили про 15 кандидатів. Як відбувався відбір?
– Кандидати, в більшості, зголошувалися самі. І на початку їх дійсно було 15. Але постановою уряду визначено, що членів наглядової ради має бути семеро.
Відбір відбувався дуже прозоро. Міносвіти згодом виклало відеозаписи всіх співбесід на своєму ютуб-каналі. Питання кандидатам задавали і українські, і міжнародні експерти. За результати відповідей кандидатів було обрано 7 членів наглядової ради.
– Чи відчули ви зменшення своєї вагомості, як ректора, після перерозподілу повноважень? Чи виникали у вас конфронтації з новосформованим органом?
– Звуження повноважень я не відчув. Навпаки, отримав поряд коло людей, з якими можна обмінятися думками, які глибоко занурені в ту саму тему, що і я – розвиток нашого університету.
В нас не було жодних конфліктних ситуацій. Ми спільно працювали над статутом. В робочому режимі узгоджували всі питання. Більшість потенційних розбіжностей чітко регламентуються законодавством України. Тому, на даному етапі, в нас плідні партнерські відносини.
Наглядова рада не менше за мене зацікавлена в тому, щоб університет зробив поступ, адже це їхнє обличчя. Університет зацікавлений в тому, щоб наглядова рада була добрим експертним партнером, бо з її допомогою ми зможемо зробити нові кроки і в розширенні міжнародного партнерства, і багатьох інших напрямках.
– Скільки має тривати експеримент і чи буде університет використовувати таку модель управління після його закінчення?
– Це дворічний експеримент. Не виключаю, що він може бути продовжений ще на два роки. Бо лише довівши до завершення один випуск студентів ми зможемо зробити висновок, добра така стратегія управління чи погана.
Наразі враження позитивні. Реформа змусила нас переглянути багато своїх позицій, проаналізувати здобутки, змінити статут закладу. Зараз ми будемо працювати над вдосконаленням стратегії університету, виходячи з тих завдань, які ми собі поставили.
Також найближчим часом ми плануємо провести серйозний освітній аудит, щоб зрозуміти, які програми є цікавими і вартують поглиблення, а які навпаки, потребують перегляду щодо доцільності продовження.
– На тлі реформ щодо автономії управління, чи відновили в Міносвіти ідею оптимізації вищих навчальних закладів, яку озвучували минулого року? В Івано-Франківську зокрема до вас хотіли приєднати Національний медичний університет.
– Університетів з такою ж кількістю студентів, як у нас, в Україні небагато. В час війни великим університетам легше боротися з викликами. Тому оптимізація ЗВО буде відбуватися і вже відбувається в певних регіонах.
В Івано-Франківську, я думаю, цей процес також відбудеться. До того ж природним шляхом. Чому? Бо це питання напряму пов’язано з студентами. Не буде студентів – університет не зможе функціонувати. Тому, я думаю, що ми будемо свідками того, як багато ЗВО припинять своє існування саме через брак абітурієнтів.
Що стосується об’єднання з медичним університетом, то така практика є в ЄС. Наприклад, Гельсінський університет – це класичний університет, який має в своєму складі медичний університет. Варшавський університет має в підпорядкуванні медичний факультет.
Сьогодні наш університет серед напрямків має медичну фізику, реабілітацію, біоінформатику. Наші біохіміки співпрацюють з колегами з Національного медичного університету.
В Міносвіти постійно проводять аналіз всіх процесів у вишах. Наразі всі університети нашого краю, на мій погляд, стоять доволі міцно. Але, знову таки, чи доцільним таке об’єднання буде для нашого регіону, покаже час.
– Скільки студентів зараз навчається в КНУВС (ПНУ)?
– Наразі в нас навчається 17 тисяч студентів.
– Як це співвідноситься з довоєнними показниками?
– Ми навчали в межах 15 тисяч студентів протягом багатьох років. Близько 78% – це мешканці Івано-Франківської області. Тобто, ядро нашого університету – це наші краяни.
Незважаючи на те, що більшість університетів зараз намагається втримати студента за будь-яку ціну, ми не толеруємо тих студентів, в яких на якомусь етапі зникло бажання вчитися. За минулий рік ми відрахували близько тисячі студентів. Для деяких університетів це питання закриття.
– Які спеціальності найпопулярніші?
– Традиційно в полі зору залишається юридичний напрямок, психологія, факультет іноземних мов. Набирає популярності фізична реабілітація. Найбільш проблемні за кількістю студентів – фізика, хімія, біохімія.
– Зараз у всіх ЗВО спостерігається ажіотаж зі вступом на аспірантуру. Це – ще одна можливість отримати відстрочку від мобілізації. Що ви про це думаєте?
– Університет має тільки один професійний іспит, натомість два іспити є зовнішніми. Міністерство освіти вже прийняло кроки щодо посилення вимог до вступу на аспірантуру. Зокрема останнє, що вони зробили, це скасували норму, яка дозволяла не складати вступний іспит з іноземної мови при наявності міжнародного сертифіката.
Тому, на мій погляд, процес навчання на аспірантурі не є хаотичним. Він контролюється державою.
В нашому університеті, я з впевненістю можу сказати, що в аспірантурі ми маємо сильних слухачів. І говорити, що всі, хто зараз навчається на аспірантурі хоче уникнути мобілізації, неправильно. Треба розуміти наслідки того, що буде, коли молодь не захоче йти в науку. Зараз ми вже маємо великі кадрові проблеми з науковцями.
І, знову таки, аспірантів, які хочуть «відсидітися» у нас на навчанні, не виконують навчальних планів, ми також відраховуємо. Цю ситуацію ми постійно моніторимо.
– Наскільки подорожчала вартість навчання з початку війни?
– Річне навчання в нашому університеті дорівнює плюс-мінус квартальній оплаті за приватний дитсадок. Оплата за навчання на найпопулярнішому юридичному факультеті коливається у межах 800 доларів, тобто 33-34 тисячі гривень. Загалом по університету вартість навчання на всіх факультетах в середньому зросла на 4 тисячі гривень.
– Які найбільші проблеми зараз існують в університеті?
– Турбує, безумовно, непевність в тому, яка ситуація буде зі студентством, чи вдасться зберегти викладацький склад. Але в будь-якому університеті, чи то в Гарварді, а тим більше в українських вишах, першим у переліку проблем завжди стоїть фінансове питання. Наше головне завдання – це підтримка викладачів, покращення їхнього матеріального забезпечення, бо без цього не вдасться сформувати потужні наукові школи. Розвиток фундаментальної науки також потребує виділення значних коштів.
– Сьогодні на всіх рівнях піднімається питання інклюзії. Яка ситуація з цим питанням у вашому університеті, зважаючи на те, що окремі корпуси — це історичні будівлі?
– Це питання також в полі зору нашої уваги. У наші аудиторії спокійно можна заїхати на інвалідних візках, основні корпуси оснащені ліфтами. Цей напрямок потребує значного вкладення коштів, тому ми не можемо розвивати його так швидко, як хотілося б.
Також ми починаємо реконструкцію одного з гуртожитків, який має стати повністю безбар’єрним.
Крім того, ми започаткували унікальний проєкт для людей з вадами зору. Це ікони, опис яких здійснено шрифтом Брайля та за допомогою аудіосупроводу. А рельєф самої ікони розроблено таким чином, щоб незрячі віруючі могли тактильно відчути зображення. Зараз в рамках цього проєкту ми маємо розроблені сигнальні примірники двох ікон.
– Прокоментуйте заяву студентського Сенату про результати анонімного опитування щодо сексуального насильства та домагань. Як йдеться в повідомленні, як наслідок, було звільнено двох працівників.
– Соціологічні опитування, які проводить наш університет, дуже широкопланові. Зокрема нас цікавить внутрішнє життя, взаємини студентів і викладачів. Коли ми маємо якийсь сигнал, звертаємо на нього увагу.
За результатами опитування щодо сексуального насильства і домагань, ми не виявили в нашому університеті жодних системних порушень. Відповідно, і звільнень викладачів за цією статтею не було. Ця інформація не відповідає дійсності.
Записала Оксана ДЕНЕГА
Залишити коментар