За словами представниці Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Івано-Франківській області Євгенії Мнишенко, регіональне представництво приймає всі звернення від близьких полонених чи зниклих безвісти. Для них розроблена спеціальна дорожня карта.
Людей інформують в першу чергу щодо переліку даних про тих, хто зник безвісти або перебуває в полоні. Це ПІБ, дата народження, копія паспорта, контактні дані місця постійної дислокації, ПІБ та контакти командира частини, посада, звання і тд, пише Західний кур’єр.
«Чим більше даних про особу, тим більше можливостей в подальшому діяти. Якщо є інформація, що людина потрапила в полон, відповідно до нашої дорожньої карти, є алгоритм дій, який скеровує родичів. Наприклад, до органів Національної поліції, Національного інформаційного бюро, Об’єднаного центру з пошуку та звільнення полонених при СБУ, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими», – каже Євгенія Мнишенко.
У 2023 році третина всіх звернень до регіонального представництва Омбудсмена стосувалася саме військовополонених або зниклих безвісти військових. В цифрах це близько 690 звернень (загальна кількість розглянутих звернень 2553).
«Реальна кількість тих, хто перебуває у якості цивільних заручників, в полоні або зник безвісти вища. Наведений показник не охоплює звернення родичів тих захисників, які перебувають на службі в наших військових частинах і повідомляють про порушення їхніх прав. Крім того, не всі близькі полонених чи зниклих безвісти до нас звертаються. Хтось працює самостійно, засновує громадські організації. Це вибір кожного», – каже Євгенія Мнишенко.
Скільки прикарпатців, та й українців загалом, наразі перебуває у полоні росіян, сказати чітко неможливо, переконує Євгенія Мнишенко. Цифри та дані щодо цього змінюються кожного дня та акумулюються в Національному інформаційному бюро. Списки полонених офіційно не публікують з міркувань безпеки полонених та їхніх родичів. Так само це стосується і тих, хто повернений з полону.
«Ведеться загальний облік повернених з полону, який оновлюється після кожного проведеного обміну. Щодо того кого саме повернули і з якої області, такого обліку офіс Омбудсмена не проводить. Додатково це ускладнюється тим, що жителі одного регіону можуть служити в частинах, які сформовані в інших областях. Відповідно, в частинах, які розташовані на Прикарпатті можуть перебувати на службі громадяни з інших регіонів», – зазначає Євгенія Мнишенко.
На питання щодо черговості обміну, Євгенія Мнишенко пояснює: це питання врегульовано Женевськими конвенціями.
«В їх рамках обміну першою чергою підлягають хворі і поранені. До категорії тих, кого потрібно повертати першочергово ми зараховуємо також жінок, хоча конвенціями це прямо не передбачено. Крім цих категорій, жодних інших «чарівних» списків з чергами на обмін не існує, немає черговості по бригадах чи частинах. Як підтвердження, можу сказати, що за результатами проведених обмінів, велика кількість людей, які повернулися з полону, у нас вважалась такими, що зникли безвісті», – запевняє Євгенія Мнишенко.
За її словами, Україна неодноразово пропонувала ворогу здійснити обмін «всіх на всіх». Але російська сторона відмовляється.
Щодо того, чи існує проблема небажання росіян обмінювати військових окремих бригад чи підрозділів, Євгенія Мнишенко все ж визнає – так.
«Внаслідок останніх проведених обмінів ми можемо резюмувати, що Росія дійсно не хоче обмінювати певних людей. Але жодних пояснень, чому цих конкретних захисників нам не повертають, ворог не надає», – резюмує Євгенія Мнишенко.
Як наголошує представниця Уповноваженого з прав людини в області, наразі Україна переживає унікальний для світу досвід обміну полоненими, коли сам військовий конфлікт ще не завершився.
«Україна робить насправді дуже багато. Не завжди це можуть оцінити родичі, близькі полонених. І це зрозуміло, бо це людський фактор і кожна родина чекає свого захисника додому і бажає якнайшвидше повернути близьких. Але Україна прикладає титанічних зусиль, щоб повернути всіх і кожного, незалежно від підрозділу, стану, віку. Наша держава дотримується всіх міжнародних домовленостей та конвенцій, які стосуються того, яким чином потрібно поводитися з полоненими. На жаль, ми не можемо сказати того самого про російську сторону навіть щодо верифікації, підтвердження перебування в полоні тої чи іншої особи», – додає Євгенія Мнишенко.
Залишити коментар