І на початку ХХ століття, і у міжвоєнний період багато чоловіків, обираючи наречену, передусім цікавилися посагом. Часом він ставав причиною всіляких махінацій – пише “Західний кур’єр”
У серпні 1938 року станиславівський суд розглядав сенсаційну справу, яка цілком підходила для сюжету якогось серіалу. Почалося все з того, що місцева панянка Станіслава Оскроба в 1932 році одружилася з колійовим працівником Вільгельмом Жураківським. Батьки дівчини були людьми небідними, і посаг у неї був гідним як на ті часи – п’ять тисяч злотих.
Але батьки спочатку видали молодій парі дві тисячі, а решту пообіцяли сплатити, коли у подружжя з’явиться перша дитина. У шлюбному контракті було також передбачено, що чоловік повинен повернути посаг батькам, якщо дружина помре бездітною. Минали роки, матеріальне становище молодят було не блискучим, батьківські гроші вони швидко проїли, а бажана вагітність усе не наставала. Це спричиняло все більше напруження між ними, все частіше спалахували сварки.
І у Жураківського виникла блискуча ідея. Він запропонував дружині всиновити новонароджене маля, а батькам повідомити, що це вона його народила. З цією метою молода жінка певний час мандрувала галицькими містами і селами, аж поки не повернулася до Станиславова з кількаденним немовлям на руках. Батькам молоде подружжя повідомило про радісну новину, і ті без жодних застережень виплатили другу частину посагу. Але Станіславу замучила совість. Їй здалося огидним обманювати власних батьків, тож вона поїхала до них і розповіла матері всю правду, не повідомляючи докладно, звідки у неї взялася чужа дитина. В листопаді 1936 року Станіслава раптово померла. Розтин її тіла підтвердив, що покійна ніколи не народжувала. Проти Вільгельма Жураківського відкрили кримінальну справу за шахрайство і зажадали повернення суми посагу батькам. До відповідальності було також притягнуто місцевого священника Тадеуша Войтаса і нотаріуса Ізраеля Фрайбруна за підробку документів, пов’язаних з реєстрацією новонародженої дитини.
Підготувала Олена БУЧИК
Залишити коментар