Попри те, що сьогодні серед військових дуже багато жінок, їх на службі досі сприймають як виняток, а не як правило. Тому постійно треба доводити свій професіоналізм і викладатися не на сто, а на двісті відсотків. Коли Вероніка Гаврилюк обрала навчання в Національній академії прикордонної служби імені Б. Хмельницького, теж часто чула: «Ти така красива, тобі би моделлю працювати, а не служити». Та дівчина, батьки котрої, Василь та Галина, теж прикордонники, твердо вирішила йти до обраної мети.
Пише Західний кур’єр із посиланням на Верховинські вісті.
Про навчання у військовому вузі Вероніка почала замислюватися у випускному класі Зеленського ліцею. Обрати саме цей шлях мотивувало те, що після початку повномасштабного вторгнення дівчина вирішила, що хоче вносити свою лепту в боротьбу, а також прагне продовжити династію військових. До вступу дівчина готувалася не так, як усі абітурієнти: крім здачі ЗНО, вона ще й бігала та віджималася від підлоги. Уже після вступу нормативи із фізичної підготовки стали звичними в життєвому ритмі Вероніки.
За роки навчання (дівчина тепер на четвертому курсі) вона ніколи не сумнівалася в обраній професії.
«Оскільки батьки в мене військові, то вже мала уявлення, куди йду і що буду робити. Коли навчання проходять на полігоні, трохи складно. Графік у нас теж інший, ніж у студентів інших вишів. В академії проводимо цілий день, маємо чергування, наряди. Замість канікул – відпустка 20 днів», – розповідає Вероніка.
Вона вже спробувала себе на реальній службі під час практики, яку проходила і на прикордонній заставі в Явірнику, й на Закарпатті, зокрема в Ужгороді, коли підсилили лави Чопського прикордонного загону. «Це все дуже серйозно і відповідально, адже після випуску відповідатиму за особовий склад. Також багато роботи з документами. Розумію, що буде нелегко, але все буде добре. Я в цьому переконана», – резюмує майбутня прикордонниця. Вероніка уже має досвід затримання правопорушника: під час її патрулювання чоловік на мотоциклі намагався незаконно перетнути кордон.
Минулого року, якраз у березні, їхній курс мав практичні заняття у сьомому прикордонному Карпатському загоні. Тут курсанти вивчали організацію прикордонного контролю, роботу з технічними засобами, перевіряли документи та виявляли порушення. Заняття охопили пункти пропуску для автомобільного, залізничного, пішохідного та повітряного сполучення.
Коли Вероніка вперше взяла до рук зброю, відчула страх і відповідальність водночас. «З часом звикла, й тепер таке відчуття, ніби все життя зі зброєю в руках», – стверджує курсантка. Після випуску Вероніка має право обрати місце служби, тож вона планує повернутися на прикордонну заставу «Шибене».
«Цінувати життя, незважаючи на обставини», – саме цим принципом керується Вероніка Гаврилюк, та й далі ретельно вивчає військову справу, щоб у майбутньому стати професійною прикордонницею.
Ярослава Поп’юк
Залишити коментар