Відтепер у команді ЦМКЛ Івано-Франківська працює лікар-кардіохірург, трансплантолог, кандидат медичних наук Василь Белейович. Нещодавно він зустрівся зі своїми пацієнтами мешканцем с. Черніїв Іваном Остапівим та жителькою с. Вікторів Мирославою Сорокою для моніторингу стану їхнього здоров’я. Сьогодні вони в гарному настрої, з усмішками та в теплій атмосфері довіри спілкуються з лікарем, який врятував їм життя.
Пише Західний кур’єр із посиланням на пресслужбу лікарні.
Трансплантацію серця Івану Остапіву провели всього лише 5 місяців тому. Вже зараз він виконує роботи по господарству. І навіть повернувся до своєї професії далекобійника. Розповідає, що нещодавно провів 3 тисячі кілометрів за кермом у дорозі.
«Минулого місяця вже побував у Парижі», – з гумором говорить пацієнт.
Хоча не так давно його стан був вкрай критичним. За 4 роки поспіль (починаючи з 2021) чоловік пережив 4 інфаркти міокарда.
«В пацієнта ішемічна хвороба серця, майже все своє життя він працював водієм-далекобійником. Негативно впливало на його здоров’я і куріння з дитячого віку», – пояснює лікар-кардіохірург.
У 2022 році Василь Белейович повідомляв чоловіка про необхідність проведення трансплантації серця.
«Якщо відверто, я тоді не дуже в це повірив», – зізнається Іван Остапів.
Втім, згодом стан здоров’я пацієнта значно погіршився, він майже не міг дихати. Після дообстежень виявилось, що у чоловіка також серйозні проблеми і з легенями (висока легенева гіпертензія).
Зважаючи на критичний стан у 2023 році, Іван Остапів погодився на пересадку. На трансплантацію серця він очікував два роки.
«Одного разу мені подзвонили, що є серце, але згодом повідомили про несумісність з донором. Через тиждень – знову дзвінок і це була моя надія. Я не боявся трансплантації, бо розумів, що є велика загроза моєму життю. Тому, хоч і в тяжкому стані, але без зайвих роздумів я направився у Київ в Національний Науковий Центр хірургії та трансплантології імені О.О.Шалімова, де на той час оперував Василь Белейович», – пригадує пацієнт.
Пересадка серця – це був єдиний шанс на життя для Івана Остапіва.
«Жодних інших кардіохірургічних оперативних втручань йому провести було уже неможливо через низьку фракцію викиду. Окрім того, у пацієнта був вкрай критичний стан серця. Через це його тіло було наповнено водою (15 л). Тоді він важив 130 кг (зараз – 94). Я консультувався зі своїми американськими колегами щодо цього складного випадку, навіть трансплантація серця була ризикованою. Втім, іншого виходу не було», – говорить Василь Белейович.
Лікарі пригадують, що тоді серце від посмертного донора доводилось перевозити в час, коли над ними пролітали шахеди, але результат того вартував. Адже показники стану здоров’я пацієнта на сьогодні стабільні і він живе щасливе та повноцінне життя.
Друга пацієнтка Мирослава Сорока розповідає, що проблеми з серцем у неї розпочались два роки тому.
«Я не могла ходити, ноги набрякали, тіло набирало води. Тому я періодично лікувалась у медзакладах», – пригадує жінка.
Лікар Василь Белейович консультував її тоді в ЦМКЛ, а трансплантацію провів у Києві 10 лютого 2023 року:
«Жінка на перший погляд не виглядала важкохворою, втім, результати обстеження були невтішними. У пацієнтки виявилось вкрай серйозні проблеми з серцем, а саме фракція викиду (ФВ) 16%, яка не піддавалася ні консервативному, ні хірургічному лікуванню. У пацієнтів з ФВ нижче 30%, яка не коригується медикаментозно, можна розглядати, як кандидатів на трансплантацію серця – це єдиний шанс вижити. Є компенсаторні здібності організму, але з кожним днем пацієнтці ставало б все гірше. В один момент серце могло зупинитись. У пацієнтки також 4 група крові, яка є дуже рідкісною. Тому ми не знали, чи пощастить знайти донора».
Кардіохірург розповідає, що тоді сталось певне диво. Адже після реєстрації Мирослави Сороки в Єдиній державній інформаційній системі трансплантації (ЄДІСТ) в той же ж вечір повідомили, що є серце, яке підходить для пересадки.
У пацієнтки була дилатаційна кардіоміопатія (розширення камер серця, через що воно не може ефективно перекачувати кров).
Жінка радіє, адже тепер проходить тільки контрольні обстеження, а не перебуває у лікарні, як до трансплантації:
«Я без вагань погодилась на операцію. В мене від серцевих хворіб померли родичі: мама в 54 роки та брат у 50. Тому я боялась за своє життя».
Лікар-кардіохірург припускає, що швидше за все хвороби серця пацієнтці передались через спадковість.
Василь Белейович каже, що трансплантація не є вкрай важкою операцією, тому пацієнтам не варто боятись її проведення.
«Так, лікар повинен володіти певними техніками і навиками. Виконують її, згідно чинного законодавства тільки ті кардіохірурги, які мають диплом трансплантолога. Дуже важливою під час операції є робота всієї команди, яка має працювати як одне ціле».
Лікар також наголошує, що перші 2-3 місяці після проведення трансплантації потрібно уважно слідкувати за станом здоров’я пацієнта і реагувати на критичні виклики у разі їх появи.
За трансплантаціями серця – майбутнє в кардіохірургії, переконаний Василь Белейович.
«З пересадженим серцем життя відновлюється», – запевняє лікар.
У ЦМКЛ зазначають, що планують здійснювати трансплантації серця пацієнти можуть безпосередньо лікуватись в Івано-Франківську, а не їхати заради цього в інші міста України.
Залишити коментар