34-річний військовослужбовець Ярич Василь з села Космач долучився до Збройних сил України на початку повномасштабного вторгнення. Зараз прикарпатець служить у 710-й бригаді, яка займається будівництвом фортифікаційних споруд.
Історією військового поділились на фб-сторінці Дзвиняцької ТГ, передає Західний кур’єр.
Дитинство та навчання
Ярич Василь народився 2 січня 1991 року в мальовничому селі Космач. Перші роки свого життя та навчання він провів у рідному селі, закінчивши Космацьку гімназію. Після цього здобув середню освіту в Богородчанському ліцеї.
Військова служба
Василь пройшов строкову службу у Збройних силах України з 2015 по 2017 рік. Свою підготовку він розпочав у відомому навчальному центрі в Десні на Чернігівщині, після чого продовжив на Гончарівському загальновійськовому полігоні. Далі служив у Самборі на Львівщині, а пізніше — в Житомирі.
Мирне життя і робота
Після служби Василь працював на виробничому об’єднанні «Карпати» (ДП ВО «Карпати»), де проявив себе як сумлінний і відповідальний працівник.
Повернення до війська
Коли у 2022 році прийшла повістка, Василь без вагань з’явився до військкомату і вже 18 березня пішов захищати Батьківщину. Захисник служить у 710-й бригаді, яка займається будівництвом фортифікаційних споруд. Також проходив службу в Державній службі транспорту, а зараз є частиною батальйону інженерної підтримки.
За час служби Василь побував у різних куточках України: Львові, Рівному, Ворохті на Івано-Франківщині, а також довгий час перебував у селі Мала Токмачка на Запоріжжі. Наразі він виконує свої обов’язки на Чернігівщині.
Мужність і витривалість
На щастя, за час служби Василь уникнув поранень. Його відданість і звитяга були відзначені нагородою — статусом учасника бойових дій (УБД).
У воїна є дружина Христина та донечка Ангелінка, які для нього стали справжньою опорою в усіх випробуваннях.
На питання про те, як війна вплинула на нього як на людину, Василь відповідає з посмішкою, що краще запитати у дружини: вона краще помітить, чи змінився він. Але сам сподівається, що залишився таким, яким був.
Про найважчі моменти на фронті він говорить стримано — було різне, але не хоче розповідати навіть рідним, аби зайвий раз не хвилювати своїх найдорожчих людей.
Мрії про майбутнє
Василь мріє бачити Україну вільною і щасливою. Він переконаний, що наша країна заслужила це своєю боротьбою і незламністю.
Залишити коментар