У Бурштині, на базі НВК відкрили своєрідний музей для маленьких волонтерів – пише “Західний кур’єр“.
«…Чому ти нині так гарно вбрана?» ‒ спитав священник маленьку школярочку. «Тому що в нас будуть гості – наші захисники!» ‒ відповіло дівча. Вихованці Бурштинського НВК виглядали їх ще зранечку, прилинувши до шибок, й нарешті побачили, як на подвір’я заїхав автомобіль з тризубами. Допитлива дітвора швиденько полічила патріотичні наклейки – їх було рівно 39.
Й загомоніла в передчутті свята, адже вони так довго чекали воїнів, і навіть писали їм листи, малювали листівки, власноруч виготовляли сувеніри. Разом з батьками та педагогами малеча неодноразово допомагала волонтерам зібрати подарунки й смаколики для тих, хто боронить нашу соборність на східних теренах держави. Працювали діти на подив сумлінно: уявіть собі, лише за осінній карантинний період їм вдалося тричі передати гостинці на фронт.
Загалом же волонтерський «стаж» у цього закладу – 4 роки.
Тому таким особливим став погожий грудневий день для вихованців Бурштинського навчально-виховного комплексу, адже цієї днини до дітей завітали їхні друзі – воїни АТО (ООС). А привід для зустрічі знайшовся поважний: на базі навчального закладу урочисто відкрили кімнату національно-патріотичного виховання.
Світлицю назвали палкими словами стрілецької пісні ‒ «За Україну, за її волю!» Назва промовиста й невипадкова, бо саме в цій ємкій фразі відображена суть багатовікового змагу України за свою державність. Тому кімнату-музей умовно поділили на певні зональні куточки, відповідно до історичних тематик. Чільне місце тут посідає куточок новітньої боротьби з окупантом: в експозиції красуються подячні синьо-жовті та червоно-чорний прапори, а також зразки використаних боєприпасів та їхніх елементів, привезені бійцями з фронтових доріг саме для новоствореного музею.
– Ця кімната повинна привити почуття відповідальності за наші вчинки і наші слова. – Зазначила у своєму вітальному слові завуч Буршинського НВК Руслана Лащ. – Хотілося б, щоб ці військові речі залишилися лиш пам’яткою, експонатом, а не залізом, що рве життя людей.
Власне, за це й помолилися гості та вихованці закладу – спільною молитвою й благословенням пароха церкви Св. Йосафата Ігоря Третяка розпочали урочистий захід. Відтак слово взяли діти, вони пройшлися віхами історії України, окресливши основні етапи борні за Незалежність; поміж тим святкова програма пересипалась патріотичними віршами та співами, і, що головне, – теплими словами подяки.
Найперше подячне слово виголосив очільник Бурштинської ТГ Василь Андрієшин. Голова привітав учнів, батьків і педагогів, зазначивши, що саме в часі війни найбільш актуальне патріотичне виховання; отож відтепер діти можуть сміливо називати себе волонтерами, оскільки долучились до великої справи.
Родинну атмосферу підхопили і ветерани АТО (ООС): командир танкового взводу 72-ї ОМБр, старший лейтенант Тарас Чав’як; боєць ОДЧ «Карпатська Січ», солдат ОСШР «Карпатська Січ» в складі 93-ї ОМБр, командир механізованого взводу 93-ї ОМБр «Холодний Яр» лейтенант Василь Білоус; боєць добровольчого батальйону ОДЧ «Карпатська Січ» Василь Павлик; боєць другої роти охорони 5-го батальйону «Прикарпаття» Степан Сквара.
‒ Це завжди більше, аніж просто дитячі малюнки. ‒ Розповів присутнім старший лейтенант запасу Тарас Чав’як. – То символ небайдужості, а відповідно, й стимул воювати. Бо ми знаємо, заради кого там стоїмо..!
Варто наголосити, що унікальним явищем цієї неоголошеної війни стали підписані захисниками державні прапори. Прострілені, вицвілі, й обшарпані вітром та кулями, ці стяги не можуть не викликати емоцій у кожного свідомого громадянина. Прапори з бойових позицій привезли атовці дітям, з автографами і дарчими підписами своїх побратимів. Бойові знамена, які воїни урочисто вручили дітям, стали дорогоцінним набутком й доповненням до патріотичної світлиці.
Залишити коментар