Ім’я великого Каменяра міцно пов’язане з Прикарпатським краєм.
З нагоди річниці від дня народження Івана Франка, пропонуємо вашій увазі однойменну виставку, що розпочала діяти в відділі краєзнавчої літератури Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка, пише “Західний кур’єр“.
Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в присілку Війтова гора села Нагуєвичі (нині це Дрогобицький район Львівської області) в родині заможного сільського коваля. Попри те, що ріс молодий Франко сиротою, він ще у 1864-му почав здобувати ґрунтовну освіту.
Юний Каменяр проявляв надзвичайні розумові здібності, навчаючись у Дрогобицькій гімназії імені Франца-Йосифа, міг дослівно цитувати годинну лекцію вчителя, знав напам’ять усього “Кобзаря”, багато читав і займався перекладами творів античних авторів, зокрема Софокла та Евріпіда.
У 1875 році вступив на філософський факультет Львівського університету. За громадсько-політичну діяльність, яку було кваліфіковано як соціалістичну пропаганду, Іван Франко 4 рази був ув’язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Через перший арешт змушений був перервати навчання у Львівському університеті, проте відновив його у 1878-1879 рр., прослухавши загалом 7 семестрів. Повну вищу освіту завершив пізніше, у 1890-1891 рр., навчаючись у Чернівецькому університеті.
Першим його виданням була збірка поезій „З вершин і низин”. Згодом вийшли друком збірки „Зів’яле листя”, „Мій Ізмарагд”, „Із днів журби”, філософська поема „Мойсей”. У 80-х роках ХІХ ст. побачили світ найкращі повісті Франка „Борислав сміється” та „Захар Беркут”. Здобула популярність й п’єса „Украдене щастя”. Частина його спадщини опублікована у 50-ти томах, що є лише половиною творчого доробку.
Франко провадив активну журналістську та публіцистичну діяльність. Разом з Михайлом Павликом видавав журнал „Громадський друг”, після його закриття – альманахи „Дзвін” і „Молот”. Співпрацював також у виданнях українських народовців: газеті „Діло”, журналах „Зоря” та „Правда”, багатьох польських та австрійських часописах, редагував літературно-науковий журнал „Життє і слово”.
“Ім’я великого Каменяра міцно пов’язане з Прикарпатським краєм. Іван Франко впродовж 40 років своєї наукової діяльності вніс великий вклад у вивчення історії Прикарпаття. У місті Станиславові Іван Франко вперше побував 1880 року, коли його вела етапом поліція з Коломиї до Нагуєвичів. У наступні роки встановились тісні зв’язки Франка з молоддю міста. 1883 року письменних познайомився з учителькою Юзефою Дзвонковською – дочкою польського шляхтича, якій присвятив кілька поетичних творів і повість «Не спитавши броду».
У грудні 1884 р. Каменяр виступав у Станіславові (площа Ринок, 6) на зборах Товариства українських жінок, заснованого Наталією Кобринською. Немалу роль у поширенні революційних настроїв серед молоді мали виступи Каменяра у Станиславові на вечорах, присвячених Т. Шевченку – 1 квітня 1889 р. та 31 березня 1890 р. А 26 листопада 1911 р. Іван Франко читав «Мойсея» в залі «Руської Бесіди», – йдеться у дописі.
В кінці його життя українство в Галичині стояло на твердій стопі не тільки в економіці, літературі й науці, але також в політиці, висуваючи гасло незалежної соборної України. На боротьбу за цей ідеал виступили люди, виховані на творах Франка.
Детальніше ознайомитися з літературою про різні аспекти літературознавчих, історичних, етнографічних, громадсько-політичних та інших досліджень Каменяра ви зможете, завітавши до обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка, яка з честю і гідністю носить його ім’я, на перегляд книжкової виставки «У полоні Франкового слова: шляхами Каменяра на Прикарпатті».
Залишити коментар