Від фронту до національної збірної: історія ветерана Ярослава із Рогатинщини

Ярослав  Качмар — колишній правоохоронець із Рогатина та гравець національної збірної України з ампфутболу. Сам родом із Бабухова, одружившись — переїхав жити у сусіднє село Лучинці. Десять років служби в поліції, після звільнення — робота за кордоном. Навесні 2022 року, залишивши роботу, добровільно долучився до лав Збройних сил України. Після важкого поранення, ампутації ноги та тривалої реабілітації він повернувся до спорту й сьогодні представляє Україну на міжнародних змаганнях – пише “Західний кур’єр“.

Свій військовий шлях Ярослав розпочав у Рогатині, де навчав новобранців працювати зі зброєю. Згодом три місяці виконував бойові завдання у складі 24-ї окремої механізованої бригади під Бахмутом. Після повернення отримав нове призначення — до 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. 

На Харківщині він став командиром стрілецького відділення. Після бойового злагодження підрозділ працював за добре знайомими маршрутами, однак один із виходів виявився зовсім не таким, як попередні.
«Зазвичай ми виходили на зміну вдосвіта, добре знали свої маршрути: куди йти, скільки часу це займе і що потрібно брати із собою. Аж раптом надійшов наказ перейти на нові рубежі. Раніше ми виходили зранку, а цього разу довелося йти вночі. Це був наш перший вихід на ті позиції. Я не подивився під ноги й наступив на вибуховий пристрій. Здається, це була міна “Пелюстка”, адже якби щось потужніше — наслідки були б значно тяжчими» – розповідає Ярослав на сторінці Рогатинської міської територіальної громади.
ПІсля поранення Ярославу знадобилась ампутація. Проте військовий почав знову грати у футбол.
Сьогодні значну частину свого життя Ярослав присвячує ампфутболу. Саме на футбольному полі, зізнається він, почувається по-справжньому вільним.
— Бачу м’яч, бачу команду і не помічаю жодних перешкод. Я ж у футболі ще зі школи. Моя перша думка, коли підірвався й накладав турнікет, була: «Як я тепер гратиму?».
Тим, хто сьогодні проходить реабілітацію після поранення, Ярослав радить не втрачати віри в себе.
— Усе у ваших руках. Як ви себе налаштуєте, так і житимете далі. Якщо закриєтеся в чотирьох стінах — постійно жалітимете себе. Здаватиметься, що всі вам щось винні. Але ніхто нічого не винен. Треба вставати й брати своє.

Залишити коментар

Ваша електронна пошта не буде опублікована.