“Майбутнє України має бути найкращим, бо ті, хто віддали своє здоров’я і життя, мають контролювати її долю” — ці слова Андрія Зіняка, воїна та патріота, сьогодні відлунюють у серцях усіх, хто мріє про сильну й справедливу державу. Його історія — це шлях від юного дослідника рідного краю до розвідника, який боронить Україну на передовій.
Історією захисника поділились на фб-сторінці Дзвиняцької ТГ, передає Західний кур’єр.
Дитинство та шлях до свідомого вибору
Андрій Зіняк народився 11 березня 1993 року, навчався у Міжгірській гімназії та Росільнянському ліцеї. Ще з дитинства його цікавила історія рідного краю. Він був членом туристично-краєзнавчого гуртка «Чорний ліс», захоплювався розповідями старших про минуле свого села та героїв УПА. Його батько передав йому патріотичний дух, тому Андрій завжди дбав про історичні місця пам’яті, зокрема допомагав облаштовувати могили воїнів УПА.
Після школи Андрій навчався у Національному лісотехнічному університеті у Львові, працював у Солотвинському лісгоспі як інженер-мисливствознавець. Але з початком Революції Гідності в 2014 році його життя різко змінилося.
Від Майдану до окопів Донбасу
Під час навчання Андрій став активним учасником Революції Гідності. А вже у 2015 році разом із побратимами будував фортифікаційні споруди на Бахмутському напрямку. Тоді ці укріплення зіграли важливу роль у стримуванні ворога.
24 лютого 2022 року війна застала його у рідному краї. Разом із побратимами з Богородчанщини вирушили на оборону рідної країни.
Довелось залишити свою справу, а саме мисливське господарство ʼʼКосмечараʼʼ, без нагляду. На жаль, наші люди, не те, щоб залишитись осторонь, нищать та розкрадають майно господарства та незаконно вбивають звірів. Два єгера загинули та один отримав поранення і ніхто не замислюється якою ціною нам дається воля.
Разом із братом Іваном Андрій приєднався до територіальної оборони. 3 травня 2022 року вони вже були на передовій у складі розвідувального взводу. Почали воювати на Чернігівщині, згодом виконували складні бойові завдання, зокрема ліквідували вишку «Гренадер» на території рф. Потім воювали у Бахмуті, Авдіївці та Роботиному.
“Багато чого змінилося після того, як прийняв присягу. Друзі пізнаються в біді – і я знайшов тут багато щирих, вірних, надійних побратимів. Але також розчарувався у багатьох людях, бо для них немає війни. Вони просто чекають, що військові прийдуть і наведуть порядок, а самі нічого не роблять”, — каже Андрій.
Погляд у майбутнє
Після перемоги Андрій мріє повернутися додому, бути поряд із сім’єю та займатися фермерством та мисливським господарством. Але на даний час він і його побратими продовжують захищати Україну, щоб ця мрія стала реальністю.
Історію його батька-захисника Петра Зіняка читайте за посиланням:
Залишити коментар