Сумний Святвечір та гірке Водохреще випали родині Гуменних зі села Путятинці. Вчора, 4 січня, пролунав дзвінок з фронту, який повідомив про загибель найріднішої для них людини – воїна Любомира Степановича.
Це сталося під час бойового завдання в районі населеного пункту Гостре, що у Курахівській громаді Покровського району на Донеччині. Осколкове поранення, несумісне з життям.
Про гірку звістку з фронту повідомили у пресслужбі Рогатинської міської ради, пише “Західний кур’єр”.
Мужній воїн, добрий чоловік, любий син, найкращий батько… Людина слова і діла. Таким він назавжди залишиться у пам’яті мами, дружини, дітей і сестри.
“Любомир Гуменний народився 29 квітня 1983 року в селі Путятинці. Закінчив місцеву школу, пройшов строкову службу. Відтак у доволі юному віці в 2003 році разом з дружиною Іванною створюють сім’ю. Без перебільшень можна сказати, що вона була прикладом любові, підтримки і цілим всесвітом для нашого захисника. У цих міцних стосунках подружжя народило та виховало двох прекрасних дітей – донечку Ірину та сина Вадима. Разом збудували новий дім для них. Щоб забезпечити сім’ю та завершити затишний сімейний куточок Любомиру з дружиною доводилось докладати чимало праці. Наш земляк заробляв на життя на місцевій металобазі та тривалий час – за кордоном…”, – йдеться у біографічній довідці полеглого захисника.
Любомир Гуменний захищав Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. З 4 березня 2022 року виконував завдання стрільця-зенітника 1 батальйону охорони військової частини. Перебував на Донецькому напрямку.
Воїн чудово розумів, яке лихо несе з собою московська орда, тож, попри втому, стояв до останку, хотів захистити сім’ю від цього лиха.
Сьогодні близьким, односельчанам, побратимам та друзям дуже не вистачатиме доброго, чуйного та життєрадісного Любомира. Натомість залишились порожнеча втрати і неймовірний біль.
Царство Небесне нашому Герою!
Про час зустрічі загиблого Захисника та чин поховання повідомлять додатково.
Залишити коментар