Журналіст, публіцист та головний сержант батальйону “Серафими” 104-ї ОБр ТрО Павло Казарін розповів, що військові, які йдуть у СЗЧ, поділяються на дві категорії: ті, які тікають одразу після мобілізації, і ті, хто вирішує залишити службу через відсутність демобілізації.
Тривале перебування в лавах Сил оборони не накопичує для воїнів жодних бонусів, які вони могли б боятися втратити, додав він під час інтерв’ю Яніні Соколовій.
“П’ятий рік війни, дуже активна фаза боїв. Це всі фактори, які впливають на те, що хлопці, які навіть могли приходити добровольцями у 2022-му, вони просто вигорають”, — пояснив Казарін.
Він розповів, що у його побратима через те, що дружина втомилася чекати його з війни чотири роки, зараз розпадається шлюб. Адже ті, хто служить від початку повномасштабки, бувають вдома лише 30 днів на рік. І такі кризові ситуації — не поодинокі.
“Саме відсутність термінів служби, можливості якось планувати на майбутнє, відсутність відчуття, що час працює на тебе. Тому що ти можеш провести в армії 4-5 років, але від цього не буде залежати твоя зарплатня, від цього не буде залежати довжина твоєї відпустки, — пояснює військовий. — Служба в армії не накопичує тобі якісь бонуси, пільги для твоєї родини”.
Також є часина тих, хто йде в СЗЧ, ще навіть не потрапивши повноцінно у військо. За словами Казаріна, щомісяця держава мобілізує 30 тисяч людей, з яких 11 тисяч тікають із Сил оборони ще на перших етапах: з навчальних центрів чи в перші місяці служби безпосередньо у бригаді.
“А з тих 20 тисяч, що залишаються, лише 10 тисяч служать на бойових посадах”, — відзначив Казарін, додаючи, що також є ті, хто списуються під час перебування на БЗВП, тому що інколи лікарські комісії закривають очі на хронічні захворювання мобілізованих.
Залишити коментар