Андрій Макогін народився 10 червня 1998 року в селі Верхня Липиця.
Навчався у місцевій школі, а згодом хотів здобути європейську освіту.В Польщі він вступив до Вищої школи управління та адміністрування в місті Ополе. Освоював спеціальність «Управління бізнесом», йдеться в повідомленні Рогатинської громади, передає Західний кур’єр.
У дні повномасштабного вторгнення Андрій був у Польщі.
“Він не міг залишатися осторонь, не міг сидіти, коли на Батьківщині били ракети, його земляки йшли на фронт, у ТрО. На третій день перетнув кордон і приїхав додому. Рідні згадують, що спершу записався у тероборону, згодом ніс службу у штурмовій бригаді. Пройшов складний бойовий шлях на Покровському та Донецькому напрямках, де вирішувалася доля всієї країни, там, де мужність мала вищу ціну, ніж життя. А в 2023-му підписав контракт і місцем його боротьби став теж один із найгарячіших відрізків фронту – Запорізький”, – йдеться у дописі.
Головний сержант Андрій Макогін був не лише воїном, він був справжнім братом для своїх побратимів 6-ї механізованої роти 2-го механізовано батальйону 31-ї ОМБр. Завжди підтримував, завжди прикривав. І неодноразово, ризикуючи собою, рятував інших, кілька разів отримував поранення – розповідають бойові побратими.
За відвагу та самовідданість отримав нагороду – грамоту від командування свого батальйону до Дня Збройних сил України.
“Але найбільшою нагородою, яку він носив у серці, – були гордість рідної донечки, віра його батьків, любов дружини. Обіцяв 12 лютого приїхати додому у відпустку, відвідати Верхню Липицю. Та Андрій Макогін не зміг повернутися. Поранення.П’ять днів у реанімаційному відділенні під апаратами… Його серце, що билося так сильно, зупинилося. На цій землі більше немає сина, батька, чоловіка, брата, побратима”, – пишуть в співчутті.
Про зустріч Героя буде повідомлено додатково.
Залишити коментар