Вистави «з душком»

Театральні вистави були однією з улюблених розваг мешканців міжвоєнного Станиславова – пише “Західний кур’єр”.
Однак у 1937 році місцеві театрали зіткнулися з прикрим явищем, яке псувало все задоволення від культурного відпочинку. Невідомі особи у самий розпал вистави розбивали у залі пробірку зі смердючою речовиною, внаслідок чого публіка, затиснувши носи, була змушена спішно покидати залу.
Виставу доводилося переривати, щоб провітрити приміщення і усунути джерело смороду. Один з таких випадків трапився в липні 1937 року, коли в театрі демонстрували гумористичну п’єсу «Варшавський цирульник» Мар’яна Гемара – відомого єврейського драматурга, який писав свої твори польською мовою. Публіка насолоджувалася п’єсою, в залі раз у раз вибухав сміх, аж тут у кінці зали глядачі почали затискати пальцями носи.

Театр. Поштівка, міжвоєнний період.

Під кріслом № 362 театральні працівники виявили розбиту пробірку і розлиту речовину, що мала різкий неприємний запах. Після провітрювання та прибирання вистава продовжилася і мала великий успіх. Керівництво театру звернулося до поліції, і постерунковий поліціянт, який чергував поблизу театру, затримав на вул. Камінського (тепер вул. Франка), якогось добродія, який аж надто швидко вийшов із театру і побіг вулицями. Підозрілого пана відвели до комісаріату поліції, а глядачів, які сиділи в театрі поряд з ним, запросили туди для надання свідчень. Але сусіди не впізнали затриманого і не змогли дати про нього жодної інформації.
Поліція висувала версію, що в місті діяла банда антисемітів, бо такі прикрі випадки траплялися саме тоді, коли на сцені театру демонструвалися п’єси єврейських авторів. На жаль, «театральні терористи» так і не понесли заслуженої кари, хоч станиславівська преса натякала, що поліції добре відоме ім’я замовника «театральних терактів», але затримати цю особу вона не могла через нестачу доказів.
Підготувала Олена БУЧИК

Залишити коментар

Ваша електронна пошта не буде опублікована.