У Міжнародний день рідної мови згадують маловідомі епізоди з історії Коломиї, які ілюструють послідовну боротьбу місцевих діячів за права української мови.
Один із таких прикладів пов’язаний із греко-католицьким священником о. Лукою Данкевичем — багатолітнім парохом Коломиї. У часи «Весни народів» (1848–1849) він очолював Руську Раду в Стрию. Його виступ на вічу 3 серпня 1848 року, за свідченнями сучасників, глибоко зворушив слухачів, повідомили в Музеї історії Коломиї.
«Ще виразнішою ознакою народності є бесіда або мова рідна…» — наголошував священник, підкреслюючи фундаментальне значення мови для існування народу.
Ще один показовий випадок стався наприкінці 1885 року під час засідання Коломийської міської ради. Тоді радник Михайло Білоус виступив українською мовою, що викликало невдоволення його колеги Соколовського, який заявив, що не розуміє української.
На захист української мови рішуче став радник Сигурд Вісньовський.
«Соромно не знати української мови кожному, хто народився на українській землі й вигодуваний українським хлібом», — заявив він.
Суперечку тоді також врегулював бурмістр Аслан, підтвердивши право виступати в раді будь-якою з «краєвих» мов.
Ще один промовистий епізод зафіксовано у 1938 році. Львівський часопис «Діло» повідомляв про суд у Коломиї, де місцевий мешканець оскаржив покарання за подання документів українською мовою. Староство відмовилося їх визнавати саме через мову.
За підтримки адвоката Лева Рубінгера коломиянин виграв справу — окружний суд скасував рішення староства, фактично підтвердивши право користуватися українською мовою в офіційних справах.
Ці історії — приклад того, що боротьба за українську мову має глибоке коріння, а її захист у різні часи вимагав принциповості та сміливості.
Матеріал підготовано за публікацією Мирослави Кочержук.
Залишити коментар