За словами керівниці Західного регіонального управління Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Анни Кузюти, в процесі обмінів існує одна загальна проблема – це небажання росіян здійснювати обміни.
«І мова не йде про окрему бригаду або військову частину. Це системна проблема. Україна готова до обмінів. Більше того – ми готові до обговорення формули обміну «всіх на всіх». Усі державні структури працюють в цьому напрямку. Для того, щоб це відбулось, потрібно лише одне – політична воля Росії», – запевняє Анна Кузюта.
За її словами, в Україні працює Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. В Росії схожої структури з подібними функціями немає. І це підтверджує, що ворога не цікавить доля його військових, пише Західний кур’єр.
Згідно з Женевськими конвенціями, захисники, які перебувають в полоні та офіційно підтверджені країною-агресоркою через Міжнародний комітет Червоного Христа, мають право листуватись зі своїми рідними. Алгоритм такий: МКЧХ в Україні передає листи в Міжнародний комітет Червоного Христа в Женеві. Після цього Женева передає ці листи в Центральний Офіс МКЧХ країни-отримувача, і далі цей лист передається людині, яка повинна його отримати.
«Чи працює даний алгоритм? Працює. Чи працює він якісно? На жаль, ні. Лише незначний відсоток листів надходить до адресата. Ми б хотіли, щоб цей алгоритм працював набагато краще», – каже Анна Кузюта.
Як наголошує керівниця Західного регіонального управління Координаційного штабу, кожен оборонець, який є в реєстрі НІБ, залучений в процеси обміну. І подається на обмін неодноразово.
«Є такі обміни, коли ми дізнаємось прізвища захисників, які повертаються, напередодні самого обміну. Практично під час кожного обміну повертаються захисники, які вважались зниклими безвісти і про яких не було жодних відомостей, зокрема й про ймовірне місце перебування чи стан здоров’я», – підсумовує Анна Кузюта.
Залишити коментар