Переїзд з міста в село — це не лише про новий будинок, але й про кардинальні зміни: залишити міську метушню, звичний комфорт та офісні будні. LIGA.Life поговорила з людьми, які зважились на такий крок. Розповідаємо, що потрібно врахувати перед переїздом і як подолати труднощі на новому місці, інформує Західний кур’єр.
Будматеріали для ремонту тягнули конями
Інна та Едуард Чудайкіни відновлюють сторічну гуцульську хату в горах, повертаючи їй автентичний вигляд. Під час повномасштабної війни, навесні 2022-го, подружжя купило хатинку у Косівській громаді на Івано-Франківщині. Перший рік дуже активно все робили. В будинку не було води, була стара проводка, протікав дах, розповідає Інна:
— Перший рік був такий ударний. Потім, коли ми закрили базові потреби почалась більше естетична робота. Сам будинок ми купили за 35 000 доларів, і я думаю, що витратили ще точно втричі більше. Бо всі, хто має будинок, знають, що ремонт та покращення будинку, а особливо старого — безкінечний процес. Через те, що ми ще маємо 1 гектар землі й постійно вигадуємо якісь додаткові локації, в які треба вкладати гроші, — цей процес просто нескінеченний. Тут сама особливість в тому, що у нас не те щоб сільський будинок — у нас гірський будинок. І від цього ціна на ремонт удвічі вища. Тому що не кожна машина заїде, не всі будівельні матеріали можна довезти. У нас зазвичай з будівельних магазинів доставляння було до асфальту, а потім ми вже домовлялися з сусідами і підіймали ці матеріали або конями, або іншими машинами. Тобто це була така “загвоздка” з доставкою. Звісно життя в горах в цьому випадку дорожче.
За містом подружжя не сумує зовсім, продовжує Інна, адже звикли вже до свого життя в горах:
— Але коли приїжджаєш в місто і відчуваєш зовсім інший вайб, розумієш, що виїжджати просто необхідно. Я думаю ідеально було б раз на місяць на вікенд їздити в місто: просто, щоб змінити картинку. Як люди з міста виїжджають на природу, так само люди з гір повинні виїжджати в місто, аби не втрачати атмосферу, архітектуру, інших людей.
Цікавий досвід і нове оточення
Ніколи не жила поза містом і не знала, що її чекатиме в гуцульській хаті, пригадує Інна відчуття перед переїздом, але родина самостійно створює собі комфортну атмосферу:
— Ми просто постійно щось придумували і зробили для себе таке оточення, таку атмосферу, наближену до міста, до чого ми звикли — тому не було дискомфорту. Зараз я розумію, що навіть в маленькому місті, а ми живемо від маленького міста 30 хвилин на машині, можна влаштувати собі більше можливостей, більше цікавинок. Але для цього треба докладати зусилля і бути проактивними. Якщо в місті пропонують багато розваг, аби ти не сумував або мав можливість переключитися від роботи, то в горах тобі треба докладати зусиль, щоб це як мінімум організувати. Це дуже класно, адже показує, які насправді є твої потреби, чого тобі хочеться. До цього підключаються інші люди, й вже виходять різні колаборації, з’являється таке класне нове оточення.
Домашня рутина з доступом до природи
Чудайкіни розповідають, що, з одного боку, може виглядати, ніби їхнє життя змінилося кардинально після переїзду в гори. Але насправді — це те сама рутина, тільки у них більше доступу до природи: “У нас не поменшало спілкування, навпаки — більше різного, і є змога вибирати й створювати оточення самостійно”.
Зміна будинку спонукала до зміни роботи, і це на краще, каже Інна:
— Я також звільнилася зі звичайної офісної роботи: зараз навчаюсь і займаюсь тим що, мені дійсно цікаво. Я створюю простір сторічної хати, запрошую гостей, влаштовую різні події, навчаюся кераміки та хочу створити свій керамічний бренд, проводити майстер-класи. Раніше в місті я про це не думала, адже була в своїй “офісній бульбашці”: мені здавалося, що всі працюють п’ять днів і потім відпочивають. Зараз матеріальна частина трохи змістилася і я почала більше розуміти, що приносить мені задоволення.
Залишити коментар