Літун-розвідник із позивним Маріо у цивільному житті працював електриком, а в лютому 2023 року мобілізувався до Збройних Сил. Одразу потрапив до тоді ще новоствореної 33 окремої механізованої бригади.
Історією бійця поділились на фб-сторінці Івано-Франківського ЦК та СП, передає Західний кур’єр.
«Я людина техніки. Паяти, поратися з мікросхемами – це в мене з дитинства. Мав невеликий досвід з дронами – лагодив їх деколи. І так само з дитинства хотів літати, бо мій батько був військовим пілотом. Тож я пройшов співбесіду, і мене одразу скерували до взводу безпілотних систем – у розвідку. Уже за два тижні я поїхав на навчання. Вивчився на пілота «фурії» – це був мій перший безпілотний авіаційний комплекс».
На початку травня 2023 року 33-я відбула в район виконання бойових завдань – у Запорізьку область.
«Ми заїхали у свій сектор і через тиждень вирушили на бойову роботу. Перший наш виліт, був, щоправда, невдалий: ми тоді втратили дрон. Але менше з тим – бойовий досвід прийшов до нас доволі швидко».
А 7 червня почався контрнаступ Сил оборони на півдні України.
«Ми відчували, що з нашого боку готується щось серйозне, навіть грандіозне. І от о пів на третю ночі – по машинах і погнали. Наша позиція вже була підготовлена. Щойно приїхали, «веселощі» почалися – обстріли з усіх сторін. І ми одразу стали до бойової праці».
Наводили удари наших мінометів та артилерії. А вночі ще й виводили поранених бійців з позицій – супроводжували їх з неба.
«Ми зрозуміли, що реальна робота лише починається. Відчули тоді, що ми насправді потрібні у Збройних Силах. Адже політати, подивитися, знайти щось, визначити точку – це банальність. А от коли спасаєш людське життя, то все зовсім інакше».
2024 року працювали вже на Донеччині. Відчули, що тут навіть гарячіше, ніж на Запоріжжі. Побільшало досвіду – і, відповідно, вагомішими стали результати бойової роботи. На початку серпня поблизу Курахового «Маріо» побачив у камеру свого безпілотного апарата справді неабияку ціль.
«Це був звичайний, штатний виліт: патрулювання, виявлення ворожої техніки для наведення на неї вогню нашої артилерії. Аж от десь посередині польоту отримуємо нову інформацію – координати точки, де виявлено велике скупчення противника. М*скалі туди кілька діб поспіль завозили боєприпаси. Тож ми полетіли, провели додаткову розвідку. З’ясували, що там справді дуже багато ворожого особового складу метушилося – поралися з якимись скринями».
Наші гармаші запланували тоді вразити ворога «гаймарсами».
«Повідомили нам: за п’ять хвилин буде пуск. Запитали, чи можемо скоригувати вогонь. Ресурс батареї нашого літального апарата, Богу дякувати, дозволяв знаходитися над ціллю стільки, скільки було потрібно. І все вдалося: три точних влучення, детонація боєприпасів – ціль знищена швидко й ефективно».
Уже в листопаді «Маріо» з побратимами допомогли знищити колону противника, яка намагалася прорватися до Дальнього. Тоді лише один вправний екіпаж «леопарда» зупинив набагато більшу групу ворога.
«У бік наших позицій рухалося аж сім одиниць ворожої техніки, зокрема два танки і три бойові машини піхоти з десантом. Ми провели розвідку, повідомили танкістів про рух противника. Наш «леопард» тоді одним снарядом одразу дві «бехи» прошив!»
А от уже зовсім нещодавно на Добропільському напрямку.
«Це був файний випадок. Ми вразили ворожий автомобіль біля Володимирівки, і він запалав. Окупанти повиповзали звідти, почали борсатися довкола. Аж тут їдуть два їхні мотоцикли. Зупинилися метрів за двадцять – чекають, міркують, чи їхати рятувати своїх. Зрештою, вирішують їхати. І коли проїжджають біля автомобіля, той ефектно детонує. Тож ті два вишкварки разом з рештою окупантів і згоріли».
За безпілотними комплексами майбутнє, переконаний «Маріо». Адже саме завдяки їм можна воювати дистанційно, зменшуючи до мінімуму людські втрати, берегти життя побратимів і безжально знищувати ворога.
«Коли м*скалів залишиться рівно стільки, щоб вони сиділи у своєму болоті і не могли нікуди вилізти – оце для мене буде Перемога. Щоб мої нащадки взагалі не дивилися в той бік і читали тільки у книжках, що десь є маленьке московське болото, де живуть представники цього жалюгідного різновиду людини».
Залишити коментар