Бізнес-леді… Є два варіанти для здобуття цього статусу – вдало вийти заміж, бажано за багатенького підприємця, або ж кинути виклик стереотипам, самому поборотись за місце під сонцем українського ринку. Які ж особливості жіночого підприємництва на Прикарпатті, з якими проблемами стикаються наші бізнес-вумен та як вдається їх вирішити?  «Західний кур’єр» знайомить своїх читачів із історією успіху чарівної франківчанки Наталії Човган. Впевнена, незалежна, самодостатня жінка, мати трьох дітей, власник кількох бізнесів. Директорка зовсім «нежіночого» підприємства «Спеціалізована ремонтно-будівельна компанія «Техмонтаж», що займається встановленням та обслуговуванням ліфтів, власниця салону краси «Краса ІФ». Розпочала свій бізнес із нуля і за 14 років впевнено зайняла вагому нішу на ринку не тільки Прикарпаття, а й цілої України. Незабаром компанія «Техмонтаж» відкриє перший у Західній Україні завод із виробництва сучасних ліфтів.

– Пані Наталю, що вас спонукало піти у бізнес? Як починалась ваша підприємницька кар’єра та коли досягли перших позитивних результатів?

– Мати власну компанію було моєю амбітною мрією. Коли є мрія та готовність її реалізувати, чіпляєшся за будь-яку можливість. У той час у нас не було ні досвіду, ні напрацювань, ні коштів для стартапу,  тільки ідея та море життєвих нюансів. Відкриття фірми та всі супровідні питання вирішувалися під час моєї другої вагітності, тому весь тягар управління щойно відкритим бізнесом взяв на себе мій чоловік.  Одним із перших серйозних наших замовлень було встановлення панорамного ліфта у «Легенда центр». Поступово набуваючи репутацію надійної компанії, ми налагодили співпрацю і дотепер успішно працюємо  практично зі всіма відомими будівельними компаніями Івано-Франківська: «Мельник», «Вамбуд», МЖК «Екс­прес», «Благо», «АРС ДІМ», КГД БУД, «Галицький двір», «Івано-Франківськбуд», «Франківськ­міськбуд», «Франківський торговий дім», «Бау Комфорт» , багатьма об’єктами у Буковелі, Львові, Чернівцях, АР Крим (до окупації) та інших. Маємо честь працювати із такими стратегічними об’єктами, як будинок адміністрації Івано-Франківська, резиденція президента в Синьогорі, завод Івано-Франківськцемент, КДЦ, районні лікарні та реабілітаційні центри. Кілька років поспіль ми тісно співпрацювали з компанією «Отіс» по всій Україні.

Працюємо не завдяки рекламі, а за рекомендаціями.  Саме довіра наших клієнтів надихнула нас на створення  власного продукту. І ми  щиро вдячні їм за це. Наразі знання, досвід, цілеспрямована команда професіоналів дозволяє нам пропонувати на ринок сучасні комфортні, безпечні та якісні ліфти під власною торговою маркою, які виготовлятимуть на нашому ліфтовому заводі в Тисмениці.

– Чи є якийсь секрет успіху?

– Займатись бізнесом у наш час – це так звана творчість. Немає єдиних схем, як це зробити. Перефразувавши відомий вислів Толстого про щасливі і нещасливі сім’ї,  можна сказати, що всі неуспішні фірми однакові у своєму провалі – не витримали конкуренції, податкових навантажень,не змогли втриматись на ринку, не розрахували своїх сил, втратили репутацію тощо. Зате кожна успішна фірма має свою історію успіху, власний особливий потенціал, за рахунок якого вона виділяється. У бізнесі важливо бути далекоглядним, проявляти гнучкість, вміти вчасно адаптовуватися до умов ринку.

– Ремонтно-будівельна компанія і салон краси… Як вдається бути успішним керів­ником у таких прямо протилежних сферах?

– Ліфтова компанія – це наш сімейний бізнес. А салон краси – це суто моє дітище. Коли я була у третьому декреті, загорілась ідеєю створення такої локації, де сучасна жінка – середнього віку та середніх доходів – могла б прийти і відпочити від усього – роботи, дітей, побуту, клопотів… Це було як вагітність (сміється), прийшла ідея – і ти виношуєш її, працюєш над нею і не можеш заспокоїтись,  поки не реалізуєш. У 2013 році ми відкрили двері для наших франківчанок.

– Але у Івано-Франківську є багато студій краси. Не боялись такої великої конкуренції? Що є родзинкою вашого салону?   

– Найважливішим у «Краса ІФ» є її команда – креативна, енергійна та вмотивована. Майстри, які люблять свою роботу і працюють із задоволенням, постійно розвиваються, є професіоналами своєї справи та роблять клієнтів щасливими.Корпоративна етика, безкінечні зустрічі з колективом, бесіди про те, як ми можемо працювати краще та удосконалюватися, участь у найрізноманітніших заходах допомогли нам створити ореол успіху, завоювати репутацію та  довіру наших клієнтів. Хоча, зізнаюсь, керувати суто жіночим колективом інколи важче, ніж ліфтовим підприєм­ством.

– Як вдається утримувати баланс між обов’язками керівника двох фірм та сімейними обов’язками?

– Мій кар’єрний ріст проходив разом з пелюшками. Дякувати Богу, поряд була моя мама, яка тихо і невидимо підтримувала та допомагала мені впоратись із домашніми клопотами та дітьми. Піти у декретну відпустку керівникові – не так просто. Це велика відповідальність – і за персонал, і за продукт, і за якість робіт… Були дуже важкі моменти. Доводилось розриватись на всі фронти. Але україн­ська жінка, мабуть, має вроджену багатофункціональну властивість встигати біль­ше, ніж це можливо. Особливо, коли на ній лежить відповідальність.

– Часто успішну жінку порівнюють з акулою. Який метод управління та вирішення складних питань у вас?

– Я не є деспотичним начальником, у нашому колективі дружня і приятельська атмосфера.  Як керівник намагаюся відкрити внутрішню мотивацію кожного працівника, який би постійно удосконалювався та професійно зро­став, відповідно сприяючи  росту компанії. Людина повинна любити свою роботу, інак­ше це все не має ні сенсу, ні результату. Результат діяльності працівників завжди заохочується  матеріально. Я  вдячна працівникам за їх роботу. Проте робітники, які не люблять свою роботу, не мають результату, довго у нас не працюють.

– Чи існують на Прикарпатті гендерні стереотипи стосовно жінок у бізнесі?

– Звичайно, існують. Це наша реальність. Жінки представляють малий, рідше середній бізнес. Торгівля, кулінарія, індустрія краси та моди, освіта, культура, туризм… Щодо великих під­приємств та політики – то це переважно чоловіча сфера впливу. Та дарма, адже сам по собі жіночий потенціал є  досить сильним та енергетично  наповненим. Жінка від природи гнучкіша та відповідальніша, хоча їй, насправді, важче повністю за­глибитись у роботу чи бізнес, адже сімейних обов’язків ніхто не відміняв. Треба просто вміти розставляти пріоритети: вдома – мама і дружина, а на роботі – директор. Не варто нести роботу додому чи навпаки. Важливо також не втратити свою жіночність та не перетворитись на «чоловіка у спідниці».

– А як вам це вдається?

– Для мене це – танці. Кілька років я займаюсь бальними танцями у танцювальній студії «Кармен». Ось кілька днів тому побували на міжнародних змаганнях у Нідерландах, на яких Україну представляли тільки три пари. І ми в тому числі. Це потужна енергетика, повноцінне перезавантаження, яке додає мені сили, енергії, моральної рівноваги. Грація, шарм і пластика, які розвиває танець, допомагають збере­гти та розкрити власну жіночу природу.  Як на мене, це один із найкращих видів спорту для жінки.

– Що для вас означає успіх? Чи вважаєте себе успішною жінкою?

– Успіх – це точно не гроші… Найперше – це гармонія у всіх сферах життя. Власна справа для жінки є не лише джерелом доходу, а надає відчуття самодостатності та впевненості у своїх силах. А коли ти розумієш, що своєю справою несеш якусь цінність, то це надає тобі стимулу, сил  та енергії.

– Чи приносить вам робота задоволення?

– Був час, коли я жила у постійному стресі, тривозі, нер­вах, гіпервідчутті відповідальності. Перфекціонізм зашкалював.  Не вистачало дня, щоб все встигнути. Ці безкінечні плани, які мають здатність збуватись часто не так, як ти цього хочеш. Поки не зрозумі­ла, що потрібно щось міняти.

– І що ви поміняли?

– Я поступово змінювала ставлення до життя. Всюди не встигнеш, і всім не вгодиш. Для ведення бізнесу недостатньо мати професійні навики, потрібно дозріти внутрішньо. Усвідомити ті цінності, заради яких ти живеш і займаєшся власне цією справою, горіти ідеєю та запалювати нею інших. Тоді відсіюється багато чого зайвого в житті.  Страхи, тривожність, сумніви – це ті переживання, які тягнуть на дно і забирають купу енергії, яку можна було б реалізувати у правильному напрямку.  Можна бути відмінником у школі і водночас відчувати себе нещасним «ботаном». Так і в дорослому житті.  А для жінки відчуття щастя  та задоволення життям має особливе значення, інакше вона зробить нещасними всіх довкола, включаючи власну сім’ю…

– Не секрет, що створення та ведення малого та серед­нього бізнесу в Україні часто супроводжується «зовнішніми» перешкодами: хабар­ни­цт­во, бюро­кратія, необ­хідність мати зв’язки у владних верхах, різносторонні перевірки, навіть рейдерство. Часто саме такі перешкоди і гальмують підприємницькі ініціативи. Чи стикались ви з такими речами?

– На жаль, така наша укра­їн­ська реальність. Проте ми завжди намагались діяти у правовому полі, чесно і відкрито, тому уникали такої негативної практики. Насправді нині набагато важче вести бізнес на українському ринку. Відсутність державної під­тримки, високе податкове навантаження. А про кредити у наших банках взагалі мовчу. Це вбивча тема для бізнесу.

– Чи змінилась культура користування ліфтами? Чи не залишають підлітки у нових кабінах свої автографи та побажання?

– Сучасні ліфти пішли далеко вперед від радянських. Антивандальні кнопки, які не горять, відеоспостереження, персональні чіп-ключики для мешканців. Велика увага приділяється не лише естетичному вигляду, а й безпеці користування. Зараз, наприклад, згідно з нормами,  нові ліфти повинні бути обладнані пристроєм, який при відключенні електроенергії доставить його до зупинки та відчинить двері, інфрачервоною завісою, щоб не защемити пасажира, пристроями безпеки плавної дії, які не тільки не дадуть впасти кабіні, але і комфортно та м’яко зупинять її рух,  а також пристроями економії електроенергії та комфортного  плавного руху пасажирів.  Техніка не стоїть на місці. І це не може не тішити.

– Які потрібно мати таланти, знання та навики сучасній жінці, щоб розпочати власну справу?   

– Талант потрібен музиканту та художнику, а у бізнесі основний талант –  вміння не падати духом та адаптовуватись до змін. Не так складно відкрити бізнес, як потім втримати його на плаву. Коли ти стикаєшся з жорстокими реаліями ринку, конкуренції, часто опускаються руки. Невдача – це ще не поразка, а тільки досвід, на якому треба вчитись. Головне – вірте в себе і пам’ятайте – успіх там, де на нього чекають.

Розмовляла Мар’яна РИНДИЧ