КП «Івано-Франківськводоекотехпром» — підприємство, від роботи якого залежить, чи буде вода у кранах франківців. В останні роки воно працює в умовах значних обмежень: із великими боргами споживачів, тарифом, який не покриває собівартості послуг, нестачею працівників і зношеними мережами — викликами, що особливо загострилися під час війни. На тлі цих проблем близько місяця тому підприємство отримало нового керівника — Олега Лук’яновича Сумарука. Він прийшов на цю посаду з Івано-Франківської міської ради і працює на ній як виконувач обов’язків.
З чим була пов’язана зміна керівництва, який фінансовий запас міцності нині має підприємство, як водоканал працює в умовах жорстких графіків відключення світла та яким має бути економічно обґрунтований тариф — в інтерв’ю «Західному кур’єру» розповів в.о. керівника КП «Івано-Франківськводоекотехпром» Олег Сумарук.
— Пане Олеже, це перша зміна керівника підприємства від початку повномасштабної війни. З чим вона пов’язана?
— Це було особисте рішення попереднього керівника підприємства піти з посади і воно не пов’язане ані з кризовими процесами, ані з проблемами в роботі КП. Перехід відбувся спокійно, без різких змін чи потрясінь. Ми залишаємося в робочому контакті, попередній керівник Віталій Савенко готовий і надалі консультувати та ділитися досвідом.
— У якому стані підприємство сьогодні?
— Якщо говорити відверто, то ситуація багато в чому типова для всієї галузі водопровідно-каналізаційного господарства. Основні проблеми знайомі практично кожному водоканалу: зношені мережі й обладнання, хронічне недофінансування, дефіцит обігових коштів і значна заборгованість населення.
У підсумку все впирається у тарифну політику. Ми спілкуємося з керівниками інших водоканалів і бачимо, що ситуація у них дуже схожа. Водночас у прифронтових регіонах проблеми значно глибші через фізичні руйнування інфраструктури. У нас, на щастя, таких руйнувань немає, але фінансовий чинник залишається визначальним.
Якщо розставляти проблеми за пріоритетністю — фінансові, технічні чи кадрові, — то саме фінанси стоять на першому місці. Вони фактично визначають, що ми можемо зробити зараз, а що змушені відкладати.
Наш основний споживач — це населення. Тарифи для нього не змінювалися з 24 лютого 2022 року. Водночас за цей час суттєво зросли витрати: подорожчала електроенергія, реагенти, матеріали, зросла вартість інших складових. У результаті кожен кубометр води і послуг водовідведення для населення фактично надається зі збитком.
Коли ці збитки не покриваються, це створює реальні ризики для стабільної роботи підприємства. У нормальних умовах такі питання мали б вирішуватися через механізми компенсації різниці в тарифах, але наразі дієвих інструментів для цього немає.
— Якою є заборгованість споживачів перед підприємством?
— Станом на кінець 2025 року загальна заборгованість становить близько 91 мільйона гривень. Із цієї суми приблизно 30 мільйонів гривень — це поточні нарахування, а близько 68% боргу припадає на населення.
Навіть за нинішнього тарифу, який не покриває собівартості послуг, проблема заборгованості залишається дуже гострою. Частина споживачів просто не оплачує надані послуги, і це напряму впливає на фінансову стабільність підприємства.
Водночас в минулому році ми вперше бачимо позитивну динаміку. У порівнянні з 2024 роком заборгованість скоротилася приблизно на 3,3%. У 2022–2023 роках борги зростали, у 2024-му ситуація була майже без змін. Тож нинішнє скорочення — це невеликий, але важливий сигнал.
— Які методи підприємство використовує, щоб стимулювати боржників оплачувати послуги?
— Робота з боржниками залишається одним із найскладніших напрямів. Щодо побутових споживачів можливості впливу сьогодні суттєво обмежені: навіть за наявності заборгованості такі механізми є юридично складними у застосуванні, а умови воєнного стану ще більше ускладнили цю роботу.
Фактично йдеться про системну претензійно-позовну та роз’яснювальну роботу, індивідуальну комунікацію з абонентами і звернення до суду. Зокрема, до суду передано 388 заяв про видачу судових наказів щодо стягнення заборгованості з фізичних осіб на загальну суму 7,58 млн грн. У результаті примусового виконання рішень через органи державної виконавчої служби вже стягнуто 4,47 млн грн.
Окремо підприємство працює і з юридичними особами. До господарського суду подано позовні заяви щодо п’яти юридичних осіб з метою стягнення заборгованості за надані послуги. Водночас щодо балансоутримувачів і юридичних осіб, зокрема ЖЕО, інструментів впливу більше — у таких випадках можливі й жорсткіші заходи, включно з відключеннями та примусовим стягненням боргів.
Паралельно ми робимо акцент і на добровільному врегулюванні заборгованості. Так, укладено договори реструктуризації боргів на загальну суму 5,91 млн грн, з яких 0,69 млн грн — заборгованість фізичних осіб, а 5,21 млн грн — юридичних осіб. Це дозволяє частині споживачів поступово погашати борги без додаткового тиску та судових процедур.
— Якщо фінансова ситуація не змінюватиметься, який запас міцності сьогодні має підприємство? Скільки воно ще може повноцінно працювати в таких умовах?
— Тут усе залежить від кількох чинників: загальної фінансової ситуації, інфляційних процесів, платіжної дисципліни споживачів і від ситуації в країні загалом, адже в нас триває війна. Тому сказати точно — місяць, два чи пів року — не можу ні я, ні, мабуть, будь-хто інший.
Поки що підприємство працює і забезпечує місто водою, але робить це в умовах постійних обмежень і жорсткої економії. Фактично ми змушені зосереджуватися насамперед на аварійно-відновлювальних роботах, тоді як значна частина планових ремонтів відкладається. Це створює відкладені ризики, які можуть проявлятися з часом.
Водночас водопровідно-каналізаційне господарство потребує системних інвестицій, а за нинішніх тарифів і без механізмів компенсації говорити про них складно.
— За яких умов у Франківську все ж може бути запроваджена погодинна подача води? Про такий сценарій підприємство публічно попереджало ще навесні минулого року.
— Така загроза існувала навесні і, на жаль, повністю не зникла й зараз. Вона напряму пов’язана з фінансовою ситуацією в галузі та відсутністю рішень щодо тарифної політики і механізмів компенсації різниці.
Поки підприємство працює і забезпечує місто водою, але робить це в умовах постійних обмежень і жорсткої економії. У разі подальшого погіршення фінансової ситуації ризик запровадження погодинної подачі води зростатиме.
— Яким сьогодні є економічно обґрунтований тариф на ваші послуги?
— З 1 січня 2026 року Національна комісія ухвалила постанову №2282, якою визначено економічно обґрунтований тариф: 28,68 гривні за кубометр централізованого водопостачання та 24,47 гривні за кубометр централізованого водовідведення. Загалом послуга централізованого водопостачання і водовідведення мала б коштувати 53,148 гривні за кубічний метр.
Водночас для населення тарифи залишаються на рівні, який діяв станом на 24 лютого 2022 року: 12,95 гривні за водопостачання та 15,29 гривні за водовідведення. За нинішніх розрахунків це означає, що з кожного кубометра послуг водопостачання і водовідведення для побутових споживачів підприємство недоотримує близько 25 гривень.
Без перегляду тарифної політики розвиток підприємства фактично неможливий — у нинішніх умовах це шлях у глухий кут. Це рішення непопулярне, але ми бачимо, що в питаннях електроенергії держава на нього пішла: тарифи там переглядалися. Натомість водопостачання і водовідведення, які залишаються одними з найдешевших послуг у платіжках, роками не змінювалися.
— Наскільки водоканал сьогодні залежний від світла? Чи впливають нинішні графіки відключень електроенергії на стабільність водопостачання міста?
— Станом на зараз усі ключові об’єкти підприємства, які забезпечують безперервну подачу води, в тій чи іншій мірі обладнані резервними джерелами живлення — генераторами. Це дозволяє нам підтримувати роботу навіть під час відключень електроенергії.
Звісно, робота в такому режимі складніша і потребує додаткових ресурсів, але з точки зору забезпечення водопостачання місто сьогодні захищене від повного зупинення системи.
— Як нинішні відключення електроенергії та загалом війна впливають на якість води? Чи змінилися процеси очищення, постачання реагентів і лабораторний контроль?
— Станом на сьогодні ані відключення електроенергії, ані воєнні умови не впливають на якість питної води. На підприємстві діє постійний технологічний і лабораторний контроль, який здійснюється відповідно до чинного законодавства та ліцензійних вимог. Ці регламенти виконуються незалежно від зовнішніх обставин.
Процеси очищення води, постачання реагентів і лабораторний контроль працюють у штатному режимі. Лабораторія здійснює контроль якості води в режимі 24/7, і на цьому етапі жодних збоїв немає.
Вода подається з однаковими параметрами якості по всьому місту та в усіх населених пунктах, які обслуговує підприємство. Немає «кращих» чи «гірших» районів — на виході з системи якість води всюди однакова.
Водночас варто розуміти, що на якість води можуть впливати внутрішньобудинкові мережі — особливо у старих будинках. Їхній стан вже не належить до зони відповідальності водоканалу і залежить від балансоутримувачів або власників будинків. Послуга централізованого водопостачання надається до межі балансової належності, і саме до цього моменту підприємство гарантує якість води.
— Багатьох читачів цікавить ваше професійне реноме. Як би ви самі коротко пояснили, з яким досвідом зайшли на цю посаду?
— Я не прийшов у цю сферу ззовні. Раніше я вже працював у КП «Івано-Франківськводоекотехпром» — зокрема як начальник планово-економічного відділу та фінансовий директор.
Пізніше мав досвід роботи начальником відділу розвитку сільських територій та взаємодії зі старостами Департаменту інтеграції громад, внутрішньої політики та роботи з внутрішньо переміщеними особами Івано-Франківської міської ради.
Водночас сама пропозиція очолити підприємство була для мене несподіваною. Це — серйозний виклик, адже йдеться про стратегічне підприємство, яке працює в умовах війни, фінансових обмежень і високої відповідальності перед містом. Рішення прийняти цей виклик було непростим, але усвідомленим.
— Що, на вашу думку, мешканцям Івано-Франківська варто краще розуміти про роботу водоканалу в умовах війни?
— Система водопостачання — це єдиний складний механізм: від водозабору і очищення води до її подачі споживачам і подальшого очищення стічних вод. З боку може здаватися, що все просто: відкрив кран — і вода є. Але за цим стоїть велика інженерна система, де будь-яке втручання потребує зважених рішень.
Часто люди бачать лише наслідок — наприклад, витік чи аварію. Але щоб локалізувати проблему, інколи потрібно перекрити десятки засувок, частина з яких може не працювати або потребує ручного доступу. Це не швидкий процес, як може здаватися споживачам.
У кожній ситуації ми змушені зважувати різні варіанти, щоб максимально зберегти водопостачання для якомога більшої кількості мешканців і водночас усунути проблему без додаткових ризиків. Це складні інженерні рішення, які потребують часу і ресурсів.
Усі ці процеси напряму залежать не лише від технічних можливостей підприємства, а й від того, у яких фінансових умовах воно працює. Своєчасна оплата послуг безпосередньо впливає на можливість підприємства утримувати мережі, проводити ремонти і забезпечувати стабільну роботу системи. Тому я закликаю кожного споживача відповідально ставитися до оплати послуг і робити це вчасно. У нинішніх умовах це не лише про фінанси, а й про спільну відповідальність за те, щоб місто залишалося з водою навіть у час війни.
Розмовляла Оксана ДЕНЕГА
Залишити коментар