«Західний кур’єр» продовжує серію публікацій у форматі опитувань на соціально важливі теми для країни та регіону. У фокус нового опитування ми обрали одну з набіл дискусійних тем сьогодення «Асфальт чи дрони. Чи доцільно ремонтувати дороги під час повномасштабної війни?». У межах даної публікації наші журналісти поцікавились думкою військових щодо «асфальтних суперечок». Зокрема, своєю позицією погодився поділитись старший лейтенант 102 бригади ТрО, депутат Івано-Франківської обласної ради від ВО “Свобода” Олег ПОНАЙДА.
На думку військовослужбовця, під час повномасштабної війни державні та місцеві бюджети мають максимально працювати на оборону, а не на масштабні інфраструктурні проєкти:
«На моє переконання, ремонти доріг можуть бути виправданими лише тоді, коли вони необхідні для забезпечення обороноздатності, логістики чи роботи критичної інфраструктури».
Олег Понайда відзначає, що дороги місцевого значення на Прикарпатті роками перебували у поганому стані, однак у воєнний час варто обмежуватись лише мінімальними роботами для забезпечення проїзду. Усі інші витрати доцільніше перенести на післявоєнний період.
«Кожна гривня, витрачена на некритичні ремонти, – це кошти, яких бракує на дрони, системи РЕБ, НРК та забезпечення військових. Сучасна війна стала високотехнологічною, а головними потребами фронту сьогодні є БпЛА різних типів, наземні роботизовані комплекси та засоби радіоелектронної боротьби. Всі ці засоби є дороговартісними і, водночас, дуже розхідними на фронті. Але саме вони допомагають зберігати життя бійців у так званій «кіл-зоні» – території, яка постійно контролюється дронами, артилерією та вогнем противника, яка сьогодні сягає десятки кілометрів у глиб нашої території. Це так звана «смуга смерті», яка замінила класичну лінію фронту. Тому дронів на фронті забагато чи достатньо ніколи не буває. Їх треба постійно, стабільно і у великій кількості», – зазначає старший лейтенант.
Під час повномасштабної війни, коли бюджетний дефіцит покривається зовнішньою допомогою, суперечливими та часто невиправданими він вважає інфраструктурні витрати, які не пов’язані з критичними потребами чи безпекою: парки, фонтани, озеленення, стадіони чи будівництво нових адміністративних будівель.
І додає, що особливе обурення у військових викликає асфальтування у прифронтових районах, де нове покриття нерідко знищується або опиняється під окупацією вже через короткий час після ремонту.
«Стан доріг у кожній громаді – це відповідальність як державної так і місцевої влади. Однак, тут є момент маніпуляцій, коли чиновники перекладають свої обов’язки на когось іншого, прикриваючись війною чи допомогою ЗСУ», – говорить військовослужбовець та Олег Понайда.
Він відзначає, що, на жаль, після великого піднесення та підтримки Збройних Сил України у перші роки повномасштабної війни, зараз спостерігається віддаленість суспільства від потреб фронту. Волонтерські збори закриваються дедалі важче, а втома від війни відчувається і серед цивільних, і серед військових.
«Але розслаблятись зарано. Це війна на виснаження. У ній перемагає той, хто зможе довше накопичувати ресурси та знищувати більше сил і засобів ворога. Чим частіше наші дрони будуть прилітати у москву та санкт-петербург, тим швидше у росіян відпаде бажання підтримувати війну, яку вони ведуть проти нас. Тоді вже ми будемо задавати тон».
Воїн-свободівець переконаний, що Україна зможе вистояти лише завдяки єдності суспільства, підтримці Сил оборони України, технологічній перевазі та постійному нарощуванню власних ударних можливостей, у тому числі, далекобійної зброї. Але головне завдання українців – здобути перемогу.
Залишити коментар