В кінці листопада минулого року Міністерство аграрної політики та продовольства України разом з Держпродпспоживслужбою та Міністерством цифрової трансформації оголосили про запуск Єдиного державного реєстру домашніх тварин.
Проєкт покликаний допомогти ефективніше запобігати поширенню небезпечних хвороб, гармонізувати українське законодавство щодо поводження з тваринами з європейським, а також формувати культуру відповідальних власників, які належно піклуються про своїх улюбленців.
Впровадження реєстру розпочалося з першого етапу – авторизації державних та приватних ветеринарних закладів. Другим етапом мала стати безпосередньо кампанія з обліку домашніх тварин. Запуск планувався на початок 2025 року, але так і не розпочався.
Детальніше про Єдиний державний реєстр домашніх тварин та чинники, які гальмують плановий початок його роботи «Західному кур’єру» розповів начальник управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області Іван Васьків.
Єдиний державний реєстр домашніх тварин – це державний реєстр на платформі Дія. Engine, де зберігатимуться дані про котів, собак і тхорів: кличка і опис тварини, інформація про вакцинацію та біостерилізацію, контакти власників або утримувачів, та інші суттєві для здоров’я тварини дані. Завдяки державному реєстру Мінагрополітики та Держпродспоживслужба збиратимуть та аналізуватимуть актуальні дані про чисельність домашніх тварин, стан їхнього здоров’я та вакцинації. Держава вперше за історію незалежності отримає реальні дані про кількість домашніх тварин і зможе контролювати їх вакцинальний статус.
Впровадження системи обліку заплановане у два етапи. Спершу – авторизація ветлікарів, згодом – реєстрація тварин. Перший етап, який триває зараз, зосереджений на залученні державних і приватних ветеринарних клінік і лікарів до роботи з платформою. Державні та приватні ветеринарні заклади можуть авторизуватись у Єдиному реєстрі домашніх тварин, подавши заявку до Держпродспоживслужби.
«На Прикарпатті вже зареєструвалися близько 20 державних ветеринарних лікарів. Реєструються також ветеринари, які ведуть приватну практику, але цифрами щодо їх обліку наше управління не володіє. Ми вносимо дані у реєстр, без доступу до загальної бази даних», – пояснює Іван Васьків.
За його словами, етап обліку ветлікарів мав завершитися раніше. А Єдиний реєстр домашніх тварин, відповідно, швидше розпочати роботу.
«Цьому завадила хакерська атака ворога на державні реєстри України. Збої в системі сильно затримали роботу в напрямку реєстрації тварин і відтермінували початок другого етапу впровадження Єдиного реєстру домашніх тварин. Платформа відновила роботу лише кілька тижнів тому і ми продовжили реєстрацію ветлікарів», – каже Іван Васьків.
За його прогнозом, другий етап – кампанія з обліку домашніх тварин, розпочнеться наступного місяця.
«Зараз наша служба веде реєстр видачі ветеринарних паспортів на тварин. Дані з цього обліку стануть основою Єдиного реєстру домашніх тварин. Обласні управління Держпродспоживслужби ведуть таку реєстрацію кожен у своєму регіоні. Єдиний державний реєстр домашніх тварин централізує облік домашніх улюбленців, зробить його більш інформативним», – зазначає Іван Васьків.
Після успішної авторизації ветеринарні заклади та приватні лікарі будуть готові розпочати реєстрацію домашніх тварин разом з офіційним стартом другого етапу запуску реєстру. Заповнюючи амбулаторну картку тварини чи журнал, ветлікарі паралельно будуть вносити дані про неї в Єдиний державний реєстр домашніх тварин.
Як наголошує Іван Васьків, ефективна робота реєстру можлива за умови не тільки реєстрації, а й чіпування тварини.
«Зареєструвати тварину нескладно, важче потім її ідентифікувати. Якщо зареєстрована, але не чіпована, собака вибіжить з дому на вулицю та загубиться, ідентифікувати її буде неможливо. І, навпаки, якщо тварина має чіп, з власником буде легко зв’язатися. Вивезти тварину за кордон без чіпу також неможливо», – переконує Іван Васьків.
Реєстрація домашніх улюбленців, на відміну від сільськогосподарських тварин, буде добровільною (сільськогосподарські тварини піддаються ідентифікації та реєстрації в «Єдиному державному реєстрі тварин»).
Найбільш пасивною категорією власників тварин в цьому плані прогнозовано будуть жителі сільської місцевості, каже Іван Васьків.
«Велика проблема полягає в тому, що чіпування сьогодні є витратами власника тварини. Жителі сільської місцевості не готові виділяти на це кошти з різних причин – від матеріальних труднощів до байдужого ставлення. А саме в селах тварини мають найбільший ризик заразитися сказом, і ця небезпека зростає з кожним днем», – підсумовує Іван Васьків.
Оксана ДЕНЕГА
До теми
В контексті запуску Єдиного державного реєстру домашніх тварин, час від часу поширюється інформація, що в Україні розглядають можливість запровадження податку на утримання домашніх улюбленців. Чиновники наразі цю інформацію спростовують. Втім, враховуючи рух нашої держави до ЄС, цілком ймовірно, що «чутки» отримають підтвердження.
Наприклад, згідно з підрахунками Федерального статистичного управління Німеччини, податки на собак в минулому році принесли щонайменше 421 мільйон євро доходу. За десять років надходження зросли більш ніж на 40%, а порівняно з попереднім роком — на 1,6%. Хоча в деяких німецьких містах існує податок на коней, загалом він поширюється тільки на собак, але не на інших домашніх тварин. Суми та умови варіюються від міста до міста. Наприклад, у Берліні власники повинні платити 120 євро на рік, якщо в них один собака, і 180 євро, якщо два. У Бремені річна ставка податку за собаку становить 150 євро, що є найвищим показником у країні. У Франкфурті ставка податку на одного собаку становить лише 102 євро, але якщо у вас є ротвейлер, американський бульдог або пітбуль, ставка податку зростає до 900 євро за собаку на рік. Те ж саме відбувається і в Нюрнберзі, де власник бійцівського собаки повинен платити 1 056 євро на рік. Однак якщо тварина проходить тест на характер, сума знижується до 264 євро.
У Швейцарії, як і у сусідів, вартість податку варіюється від місця до місця, а точніше, від кантону до кантону і від муніципалітету до муніципалітету. У 2019 році податок на собаку в Устері становив 200 швейцарських франків на рік (212 євро), а в Лієсталі або Беллінцоні — всього 70 швейцарських франків (74 євро).
У Франції аналогічний податок існував до 1971 року, але був скасований через недостатню прибутковість. Створений для боротьби зі сказом за часів Наполеона III, він коштував лише 1 або 2 франки і залежав від розміру собаки. Проте, він може принести французькій державі 990 мільйонів євро, якщо виходити зі швейцарського податку.
Ця нова перспектива аж ніяк не тішить асоціації захисту тварин, які побоюються збільшення кількості відмов від тварин з боку власників, які не бажають платити зайву суму за свого улюбленця. Для Німеччини проблема вирішена шляхом чергового удару по гаманцю: відмова від тварини або жорстоке поводження з нею карається штрафом до 25 000 євро, на відміну від Франції, де штрафу немає взагалі. У Франції майже 30% сімей мають собак.
Залишити коментар