«Західний кур’єр» продовжує серію публікацій у форматі опитувань на соціально важливі теми для країни та регіону. У фокус нового опитування ми обрали одну з найбільш дискусійних тем сьогодення «Асфальт чи дрони. Чи доцільно ремонтувати дороги під час повномасштабної війни?». У межах даної публікації наші журналісти поцікавились думкою військових щодо «асфальтних суперечок». Зокрема, своєю позицією погодився поділитись офіцер-артилерист 22 ОМБр, колишній сільський голова села Котиківка та громадський діяч Іван Вережак.
На думку військовослужбовця, ремонт доріг під час війни необхідний, адже від цього залежить логістика війська, доставка боєприпасів, евакуація поранених і забезпечення економіки країни. Але йдеться саме про розумний та стратегічно обґрунтований ремонт, а не про масштабні проєкти для туристичних чи приватних потреб.
«На мою думку, неприпустимо витрачати мільярди гривень на інфраструктуру до приватних курортів, прикриваючи це «військовою необхідністю», коли фронт потребує автомобілів, БпЛА, РЕБ та іншого критично важливого оснащення. Такі рішення негативно впливають на моральний стан військових, які вже котрий рік поспіль збирають кошти на найнеобхідніше», – зазначив офіцер.
Також Іван Вережак відзначив, що дороги державного значення сьогодні в Україні переважно проїзні, а от у селах ситуація критична — як на Прикарпатті, так і в інших регіонах. Причина — брак коштів у місцевих бюджетах.
«Ще працюючи сільським головою Котиківки у 2015–2020 роках, я переконався, що для громад навіть кількасот метрів нового асфальту — це непідйомні витрати. Тому максимумом часто стає ямковий ремонт», – наголошує ескочільник прикарпатського села.
Водночас, він наголошує, що саме своєчасне латання ям дозволяє уникнути значно дорожчих ремонтів у майбутньому. Але проблема часто не лише у фінансах, а й у бездіяльності місцевої влади.
«Якщо реагувати на руйнування доріг одразу, підтримувати їх у проїзному стані та залучати бізнес, аграрні компанії й перевізників, ситуація могла б бути зовсім іншою», – впевнений захисник України.
“До прикладу, за п’ять років мого головування у Котиківці, нам вдалось при мінімальних коштах зробити чимало для благоустрою села, в тому числі підтримувати у проїзному стані більшість сільських доріг та вулиць. Об’єднати громаду навколо якоїсь проблеми можна тільки власним прикладом. Приступаючи до ремонтних робіт, я, будучи сільським головою, не тільки шукав матеріал та контролював процес робіт, а й сам закочував рукави, брав у руки тачку, лопату і став до праці разом із депутатами, працівниками сільської ради та небайдужими людьми. Думаю, навіть у час війни, свідомі громади можуть знайти можливості хоча б підтримувати місцеві дороги у проїзному стані та не допустити їхнього подальшого руйнування. Зрозуміло, що це тимчасове рішення, але якщо воно буде проводитись постійно, то якість проїзного полотна буде кращою”, – говорить військовослужбовець.
Особливо важливими якісні дороги є у прифронтових районах. На Харківщині, де нині воює 22 ОМБР, навіть під час бойових дій ремонтують окремі ділянки, адже рівна дорога буквально рятує життя. Коли автомобіль тікає від FPV-дрона на швидкості понад 100 км/год, кожна вибоїна може коштувати дорого.
Щодо доречності ремонту доріг під час війни, офіцер ЗСУ наголошує, що тут потрібен здоровий баланс.
“Дороги мають бути придатними для руху, але не час будувати розважальні об’єкти чи «дороги комфорту». Для їзди «яєчко коти» ще буде час. Усі ресурси країни насамперед повинні працювати на оборону та перемогу. На мою думку, держава ще з перших днів повномасштабної війни мала б максимально перевести економіку й промисловість на військові рейки, щоб швидше зупинити та витіснити ворога, зберігши життя людей, території та ресурси», – відзначає Іван Вережак.
Залишити коментар