У ХІХ столітті головним призначенням жінки вважалася роль дружини і матері. Батьки зазвичай не надавали особливої уваги належній освіті дівчат, ба більше, це вважалося навіть шкідливим.
Подібні ідеї ми знаходимо і в порадниках для жінок, виданих у першій половині ХІХ століття. Так, у пораднику за 1819 рік читаємо: «Ніколи не варто хвалити жінку, якщо вона цікавиться високими науками, вивчає латинь, іврит, грецьку мову, коли вправляється у фізиці, хімії чи ламає голову над математикою.
Вміти дарувати своєму чоловікові щастя, робити його життя приємнішим, добре виховати своїх дітей – ось найважливіша наука для жінки. І нехай вона знає математику лише настільки, щоб давати собі раду з хатніми справами. Кожна жінка повинна добре знатися на всіх побутових дрібницях, вміти викроїти і зшити будь-яку корисну річ. Ці знання приваблять чоловіка більше, ніж знання мов, танці, спів чи малювання.
Домашнє життя – це та професія, яка призначена жінці Всевишнім. Жінка не повинна приділяти занадто багато часу книгам, адже її розум слабший, а серце чутливіше, ніж у чоловіка, і це робить її сприйнятливою до не надто корисних для неї думок та ідей. Вона повинна читати лише ті книги, які підносять її моральність.
Не варто читати любовні романи принаймні до двадцяти років. Незаміжнім дівчатам батьки і наставниці забороняють читати подібну літературу, але молоді заміжні жінки інколи надто захоплюються ними. Однак заміжній жінці варто читати лише ті книжки, які схвалює її чоловік…».
Підготувала Олена БУЧИК
Залишити коментар