Рогатинська громада втратила ще одного захисника. 23 січня 2025 року внаслідок ворожого обстрілу в районі населеного пункту Першотравневе загинув Балацький Іван Іванович.
Про загибель захисника повідомили на фб-сторінці Рогатинської МТГ, передає Західний кур’єр.
Іван Балацький (Кубик) народився 6 липня 1991 року в селі Бабухів. Там зростав енергійним і досить жвавим хлопцем. У 1998-2007 роках навчався в місцевій школі, після закінчення якої вступив до Бурштинського коледжу на спеціальність “кулінарія”.
Сестра Ірина згадує, що брат дуже любив готувати: «Під час служби в Закарпатті часто був за старшого на кухні – готував хлопцям щось смачне».
З 2010 року Іван проходив строкову службу у транспортних військах. А з 2012-го до повномасштабного вторгнення працював охоронцем на Рогатинській птахофабриці.
25 березня 2022 року чоловік добровільно вирушив за своєю повісткою. На вмовляння рідних відповідав:
«Мушу там бути, маю військову підготовку. Хто піде? Треба мені».
Зі слів близьких людей також дізнаємося, що Іван служив у штурмовій бригаді «Вовки», воював на важких напрямках – у Бахмуті та Соледарі. У розмові сестра згадує обстріляну автівку брата, рубці на його тілі від осколків і важку контузію, отриману під час бойових дій.
У грудні 2024 року воїн знову повернувся в стрій. Виконував обов’язки стрільця 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 1-го стрілецького батальйону. Цього разу – на Куп’янському напрямку.
«Брат заспокоював мене, казав: “Тут простіше. Бахмут набагато страшніший був. Не боюся куль. Не переживай за мене, сестричко, я ж Бахмут пройшов, я щасливчик… Пильнуй дітей і маму, бо вона в нас одна”», – розповідає пані Ірина.
За зовнішністю непосидючого й завжди усміхненого хлопця ховалася чуйна душа.
«Коли я передавала щось на фронт, Іван завжди казав: “Я все маю, нічого не треба. Не витрачай кошти, у тебе діти, їм щось купи ”. А до племінників звертався не інакше, як “мої діти”».
Своєї сім’ї Іван Балацький створити, на жаль, не встиг.
«У ніч перед виходом на позицію воїн телефонував багатьом близьким, зокрема рідній сестрі. Мабуть, щось підказував йому серце.
На завданні Кубик теж залишився довше, щоб підтримати своїх побратимів. А в останній день дуже радів дитячому оберегу, який отримав від волонтерів. З цим браслетиком на руці Іван Балацький пішов у свій останній бій», – йдеться у дописі.
Залишити коментар