На Тлумаччині планують створювати сільськогосподарські кооперативи, почнуть із вирощування садовини

Сади вишневі над Дністром

Так вже склалося, що Тлумацький район зажив слави «депресивного». Тут немає великих промислових підприємств, заводів. Натомість розвивається сільське господарство під егідою великих агроформувань, що засівають поля району переважно технічними культурами. Що ж до малих сільгоспвиробників, то тут виникає чимало запитань щодо рентабельності вирощування певного виду культур та бажання самих мешканців краю розвивати агросектор. Теперішня районна влада вирішила допомогти селянам відродити сільське господарство. Тому й пропонує вирощувати плодово-ягідні культури, фруктові сади та розвивати тваринництво. Більше про ці ініціативи – у розмові із головою Тлумацької райдержадміністрації Сергієм Гаєвським.

– Чому ви обрали саме сільське господарство, зокрема садівництво?
– Садівництво – це одна із ланок, котрі мали би покращити інші галузі. Візьмімо, для прикладу, дитячі садочки і школи. Чому немає дітей? Батьки виїжджають за кордон, бо не мають роботи. Нам треба думати над тим, як втримати людей на місці і дати їм роботу. Загалом Тлумацький район аграрний. Тому я собі поставив за ціль розвивати саме цей сектор.
Коли є якісь агрофірми, агрохолдинги, вони орендують у людей землю. Приїжджає техніка, збирають урожай і все йде на експорт. Фактично у нас немає ніяких переробних підприємств для подальшої обробки сільгоспсировини. У Тлумацькому районі навіть елеваторів ніхто не буде будувати, найближче він є у Городенці, бо там є залізниця.
Чому ми зупинилися саме на садівництві? Тому що в середньому 30 гектарів саду дають валового доходу приблизно як поле пшениці площею тисячу гектарів. І на тисячі гектарів пшениці може працювати умовно лише декілька робітників. А для того, щоби зібрати з 30 гектарів саду урожай, треба не менше сотні людей, які будуть задіяні у сезон. Це непогана можливість сезонної роботи для певної кількості людей. Якщо би у декількох населених пунктах були зосереджені кілька різних фермерських господарств, які б займалися садівництвом, то можна добитися того, щоби збір урожаю проводити по черзі в кожному господарстві.

– Влітку чи не щотижня делегація із району вирушала на екскурсії. Ознайомчий пізнавальний тур із представниками громад району ви розпочали із вишневих садів. Потім були малина, лохина. Ви хочете перейняти чужий досвід та вирощувати якісь культури у районі. То чого можна сподіватися на Тлумаччині?
– Я стикнувся із тим, що коли пропоную фермерам або сільським головам розвивати якусь галузь, то вони кажуть, що не будуть нічого робити, бо це неприбуткове. Такі ознайомчі тури зроблені для того, щоби показати людям успішні підприємства, які дійсно діють і є прибутковими. Ті господарі діляться із нашими фермерами і сільськими головами своїм досвідом, щоби вселити в них віру в те, що ми можемо в себе в Тлумацькому районі зробити щось подібне.

– Як на такі візити реагують самі фермери вже після побаченого? У них міняється думка?
– Не дуже міняється. Тому дуже вчасно в нас наближаються місцеві вибори. Я би хотів, щоби реально до влади у селах прийшли молоді і прогресивні люди, котрі хочуть щось міняти. Тих сільських голів, котрі зараз при владі, особливо старшого покоління, дуже тяжко зрушити з місця. Тому поки що конкретних досягнень і результатів немає. Але маємо трьох фермерів, із котрими проводимо переговори щодо можливості вирощування вишні. Це найпростіше і найдешевше. Державна адміністрація буде допомагати із документами для участі у державних програмах із компенсації витрат на саджанці. Треба зібрати пакет документів. Зрозуміло, що цього року вже ніхто садити не буде. Це буде навесні. Бо насправді процедура не така проста. Треба розробити проєкти тих садів, мають бути сертифіковані саджанці. Але повірте, сади у Тлумацькому районі будуть точно.
Складніша ситуація із малиною, бо її треба протягом 12 годин після збору урожаю переробити. Це означає, що її треба стовідсотково відразу заморозити. А підприємств, які би це могли робити, немає. Є державна програма для відшкодування витрат, за якою підприємці отримують до 70 відсотків вкладених коштів. Малину в промислових масштабах у нас можна вирощувати тільки у тому випадку, якби хтось захотів інвестувати в обладнання для заморожування ягід.
Ми їздили на потужне підприємство у Долину, яке з пробірки вирощує кущі лохини. Нам би дуже хотілося, щоби, можливо, у Тлумацькому районі також знайшовся хтось, хто би посадив навіть лохину і вирощував її. Розумієте, держава на сьогоднішній день зробила все для того, щоби садівництво було.

– Як переконати людину захотіти цим займатися?
– Має працювати система влади від верху до низу. Не може голова адміністрації робити подворовий обхід у селі.

– У Тлумацькому районі свого часу фермер Василь Савчин із села Вільне Петрилівської сільської ради вклав величезні гроші, посадив яблуневий сад, але держава йому не компенсувала витрати.
– Я з ним знайомий, але на цю тему ми ще не спілкувалися. Проблема в тому, що має працювати орган місцевого самоврядування або орган державної влади, як у нашому випадку, і він має бути великим лобістом у цій справі. Сьогодні немає жодних перешкод для того, щоби користуватися державними програмами із повернення витрат.

– А як щодо можливості переробки ягід і фруктів спільно із «Файними ябками» в Обертині? Чи не можна на перших етапах постачати сировину на переробку їм?
– То дуже гарна ініціатива. Але ми ведемо мову про різні види діяльності. Вони займаються сушінням фруктів. В мене бачення того, що у Тлумацькому районі має бути заморожування ягід і розвиток ягідництва. Така ідея появилася від розуміння того, що нам треба використати максимум людського ресурсу. Якщо нам вдасться це започаткувати, то можна буде створити дуже багато робочих місць. А питання реалізації продукції вже буде наступним етапом для того фермера, котрий буде займатися вирощуванням.


– Ви ще організовували поїздки на равликову та молочну ферми.
– Равлики – то дуже сира ідея. А молокозаготівля – то дуже цікава і перспективна річ. Проблема зараз полягає у тому, що молодше покоління відмовляється від того, щоби утримувати у господарстві корову. Це тяжко, бо коло корови треба ходити. А вартість молока не настільки висока, щоби це було прибутковою справою. В середньому корова у дуже хорошому випадку може принести до 500 гривень в день.

– Крім того, є села, в котрих залишилося по одній-дві корови.
– Це або люди, яким це подобається, або таким видом діяльності можуть займатися ті, хто не має шансу на інший заробіток. Для того, щоби співпрацювати із великими підприємствами, котрі займаються заготівлею молока, треба формувати велику товарну партію. А для цього має бути певна якість молока. Аж тоді можна говорити про ціну і співпрацю із великими молокозаводами. Якість молока можна забезпечити, якщо його відразу охолодити до певної температури. Яким є передовий досвід? Це створення молочних кооперативів або сімейних молочних ферм. Так, ми їздили у село Чесники Рогатинського району. Там є кооператив, котрий викуповує молоко в іншого та робить вже відомі сири.
Якщо люди об’єднаються у кооператив, їм держава може компенсувати 70 відсотків вартості обладнання на той кооператив. Якби таке стало можливим, то можна навіть, скажімо, у Тлумачі відкрити мінімаркет молочної продукції чи здійснювати переробку та мати потік клієнтів. Питання лише у пошуку ініціативної людини, котра би була готова цим займатися.
Я маю перелік, у кого скільки в селах є корів. Ми вже давали доручення сільським головам, щоби вони людям про це говорили. Але з цього толку нема ніякого. Ми із заступником вже казали, що, напевно, голова адміністрації буде їхати в село і сам буде говорити людям про таку ініціативу. Бо я не вірю, що нема зацікавлених. Буду людям сам розказувати про позитивний досвід, коли прості люди самі садять малину, лохину, вишню, у них це вдається, вони за це отримують гроші і живуть у достатку та не їдуть за кордон. І це не десь далеко.

– Коли головою РДА був Василь Сенів, він також намагався залучити тлумачан до вирощування чорниці. Але йому це не вдалося.
– Василь Іванович – людина, з якої треба брати приклад. Багато із його ідей імпонують і мені, я вважаю, що їх таки треба втілити. Можливо, тоді був такий час, що йому не вдалося реалізувати задумане. Для того, щоби щось робити, потрібно робити. Відколи я працюю у Тлумацькому районі, то зрозумів, що наради не вирішують ніяких питань. Можна зібрати нараду, десять разів обговорити питання, але це нічого не змінить, бо люди безініціативні. Треба людей змінювати, щоби довести все до кінця.

– А що скажете про конопляні поля?
– Тлумацький район дуже цікавий і своєрідний. Тут у нас садять багато всякого різного. Вже і вирощують у Живачеві дерева павловнії, які швидко ростуть. В нас можна зустріти все – від павловнії і до коноплі. Але скажу відразу, що це конопля технічна. Її посадив фермер із Надорожної. Ці рослини перебувають на обліку в Івано-Франківську. Наша поліція про коноплю знає. Вже відібрали зразки для дослідження, чи немає у рослинах наркотичних речовин.
Насправді ж конопля є традиційною українською культурою. Всі ми пам’ятаємо, що з цієї рослини виготовляють і олію, і одяг, і навіть будматеріали. Так, зрозуміло, що це виглядає як диковинка. Але, з іншої сторони, я не проти, щоби в нас вирощували цю технічну культуру, на відміну від тої іншої нарковмісної коноплі. Варто подумати про можливість переробки її у корисні товари.
Розмовляв Володимир БОДАК

Залишити коментар

Ваша електронна пошта не буде опублікована.