Парламентські вирази. Лідери фракцій підбили підсумки року

Цьогоріч нинішнє скликання Верховної Ради пропрацювало чотири місяці та з подачі президентської фракції Слуги народу (СН) відзначилося надзвичайною працездатністю. У команді Володимира Зеленського це назвали «турборежимом»: парламент ухвалив понад сімдесят законів, часто працював вечорами, провів значно більше засідань, ніж попереднє скликання за аналогічний період.

ВР устигла відзначитися і скандалами, зокрема пов’язаними з поведінкою народних обранців. Ба більше, із СН навіть вигнали трьох парламентаріїв. І все одно сильної опозиції не з’явилося, а у фракції президента як і раніше — переконлива більшість голосів.

Напередодні нового року роботи Ради журнал НВ поговорив із лідерами усіх фракцій і депутатських груп про недавнє минуле і найближче майбутнє парламенту.

Усім їм редакція поставила шість однакових запитань, не тільки про політику:

Всім їм редакція задала шість однакових запитань, причому не тільки про політику:

1. Ваші три основні цілі як лідера фракції на наступний рік.

2. Як оцінюєте якість дев’ятого скликання Верховної Ради, що у його роботі або у роботі парламентаріїв дратує?

3. Чи скаржаться депутати вашої фракції/групи на недостатній розмір зарплати? Вам особисто її вистачає? Якою вона має бути?

4. Ваше побажання президенту.

5 Улюблена страва у депутатській їдальні.

6. Кому в Раді ви ніколи не подасте руки?

Відповіді — нижче.

Давид Арахамія, голова фракції Слуги народу (248 мандатів)

— Ваші три основні цілі як лідера фракції на наступний рік.

— У мене одна мета на цей рік, на наступний і на всі роки, поки працює нинішнє скликання парламенту: організувати роботу нашої фракції так, щоб ми могли реалізувати всі зміни, втілити всі обіцянки, з якими йшли на вибори.

— Як оцінюєте якість дев’ятого скликання Верховної Ради, що у його роботі або у роботі парламентаріїв дратує?

— Ми провели аналіз перших 100 днів роботи Ради цього скликання і порівняли із попереднім. Ми випереджаємо їх за всіма показниками, крім кількості зареєстрованих законопроектів.

У цьому скликанні ми прийняли багато якісних законів, починаючи зі скасування депутатської недоторканности і відновлення кримінальної відповідальности за незаконне збагачення, завершуючи законами про викривачів, про спецконфіскацію про концесію і навіть про демонополізацію космосу. Ми почали виводити з тіні землю, спирт і бурштин.

Ми не пропустили жодного робочого дня, і наш турборежим, який запустили 29 серпня, так і не вимикався. І мені б дуже хотілося, аби люди, наші виборці якомога швидше відчули, що у країні щось змінюється, і вони не дарма за нас голосували.

Що дратує? Нечесні методи боротьби з нами. Наших депутатів постійно намагаються втягнути у якісь скандали. Опозиція, замість того, щоб пропонувати альтернативу або вказувати на наші помилки, якщо вони є, у більшості випадків просто не погоджується з усім, що ми пропонуємо.

— Чи скаржаться депутати вашої фракції на недостатній розмір зарплати? Вам особисто її вистачає? Якою вона має бути?

— Я — людина небідна і можу собі дозволити не думати про зарплату. Завдяки моєму матеріальному становищу можу витрачати її на благодійність. Що я і роблю.

А що стосується фракції, то ви знаєте: у нас більшість — це дійсно прості хлопці. Є ті, кому важко. Особливо ті, хто переїхав до Києва з регіону і мусив перевезти родину.

Депутатська зарплата — це дуже делікатне питання. З одного боку, вона нижча, ніж у менеджера середньої ланки у великій компанії, а відповідальність дуже висока. З іншого — Україна сьогодні чи не найбідніша країна Європи. Якщо наш народ живе бідно, то чи має право депутат отримувати високу зарплату? Складно дати на це запитання однозначну відповідь.

Але зарплата депутата має бути вищою, якщо суспільство має вищі очікування, ніж це було раніше. Називають різні суми — від 70 тис. грн до 100 тис. грн.

— Ваше побажання президенту.

— Майже кожен день я зичу Володимиру Олександровичу [Зеленському] залишатися таким же відкритим, чесним і наполегливим, яким він зараз є! Вірю, що саме ціннісна шкала президента забезпечить процвітання нашої держави.

— Улюблена страва у депутатській їдальні.

— Дуже люблю сирники. Навіть у непленарні тижні часто про них згадую.

— Кому в Раді ви ніколи не подасте руки?

— Не так давно лідери Північної та Південної Кореї потиснули одне одному руки, хоча вважалися непримиренними ворогами. А я всього лиш голова фракції, хоча й найбільшої у парламенті.

Якщо ми хочемо об’єднати Україну, а саме таке завдання перед нами ставить президент, то ми маємо шукати підстави протягнути одне одному руку, коли це потрібно Україні, а не навпаки.

Юрій Бойко, лідер фракції Опозиційної платформи — За життя (44 мандати)

— Ваші три основні цілі як лідера фракції на наступний рік.

— Безумовним пріоритетом залишається мирне врегулювання. Опозиційна платформа — За життя вже внесла пропозиції до парламенту, і ми домагатимемося їх розгляду і прийняття наступного року. У 2020-му ми маємо відкрити шлях до повернення людей і територій Донбасу Україні. Не менш важливе завдання — перегляд бюджетної політики. Нам вкрай важливо паралельно з мирним процесом покращити життя людей і розвивати економіку. У нас є власне бачення, як повернути країну до мирного життя і підвищити соціальні стандарти. Ми також ставимо за мету посилити вплив опозиції на формування державного курсу і забезпечити ефективний контроль над владою. Тільки тоді держава працюватиме на інтереси суспільства.

— Як оцінюєте якість дев’ятого скликання Верховної Ради, що в його роботі або у роботі парламентаріїв дратує?

— Ми ніколи не приховували свого ставлення до роботи цього складу парламенту. Нас не влаштовує політична монополія, яку встановила у парламенті правляча більшість. Пропозиції опозиції часто не враховують, законопроекти не вносять до порядку денного. За перші 100 днів роботи Верховна Рада розглянула 126 законопроектів, поданих Слугою народу, і лише 13 законів авторства інших фракцій. Від влади очікували більшої відкритості й готовності до співпраці — і з опозицією, і з суспільством. Від закритості й «турборежиму» страждає якість роботи парламенту. Зараз результати цього штампування законів не витримують випробування судами. Їх жорстко і виправдано критикує Венеційська комісія. Як у випадку з ухваленою монобольшістю судовою реформою. Звійсно, найрезонансніший і найконфліктніший приклад — земельне питання. Замість рішень, яких вимагають фермери, аграрії, українські громадяни й опозиція, влада продавлює продаж землі. Такий підхід до організації роботи Верховної Ради нас не влаштовує.

— Чи скаржаться депутати вашої фракції на недостатній розмір зарплати? Вам особисто її вистачає? Якою вона має бути?

— У фракції Опозиційної платформи — За життя — обізнані фахівці, люди, які мають досвід роботи в різних сферах. Ми прийшли не за високою зарплатою депутата, а боремося за реалізацію програмних завдань нашої партії. І ми чудово розуміємо, що порівнюючи із середньою зарплатою в Україні, з доходами пенсіонерів депутатам просто нема на що скаржитися.

— Ваше побажання президенту.

— Не звертати з дороги миру. Пам’ятати про відповідальність перед українським народом, який його обрав. І виявляти більше твердості та цілеспрямованості у питаннях мирного політичного врегулювання.

— Улюблена страва у депутатській їдальні.

— Улюблена страва — український борщ.

— Кому в Раді ви ніколи не подасте руки?

— У нашій фракції є кілька головних пріоритетів у роботі — це досягнення миру, покращення життя людей і забезпечення розвитку країни. Для їх виконання ми готові вести роботу з депутатами усіх парламентських фракцій. У тій ситуації, в якій перебуває країна і живуть наші люди, політична зарозумілість і ворожість — погані риси.

Ірина Геращенко, співголова фракції Європейської солідарності (27 мандатів)

— Ваші три основні цілі як лідера фракції на наступний рік.

— Перше — зберегти і примножити довіру виборців. Для цього наша політична сила зосереджена на захисті національних інтересів і територіальної цілісності України, наближенні українського законодавства до стандартів країн — учасниць ЄС і НАТО, посилення української армії. Друге — зберегти розпочаті нашою командою реформи, зокрема у сфері сектора безпеки й оборони, децентралізації, медицини, екології, енергетики, дерегуляції. Третє — бути ефективною опозицією, яка контролює дії влади, будувати потужну правоцентристську партію, яка активно братиме участь у місцевих виборах.

— Як оцінюєте якість дев’ятого скликання Верховної Ради, що в його роботі або у роботі парламентаріїв дратує?

— Відбулося серйозне оновлення депутатського корпусу. Зайшло багато нових облич, але мало державників. Мене дратує низький професійний рівень ВР, гонитва за формою і відсутність сенсів, кількість замість якости, швидкість замість вдумливости і змісту.

— Чи скаржаться депутати вашої фракції на недостатній розмір зарплати? Вам особисто її вистачає? Якою вона має бути?

— Депутати нашої фракції незадоволені відсутністю прав опозиції у цій ВР. Стосовно оплати праці монобільшість наприймає багато нововведень, які стосуватимуться виплати не тільки зарплат, але і так званих коштів на депутатські повноваження, які я завжди спрямовувала на благодійність або підтримку своєї регіональної приймальні. Якщо говорити про розміри оплати праці, то порівнюючи з вчителями та вихователями, які отримують 4 тис. грн, депутатська зарплата досить висока — вдесятеро більша. Але вона маленька проти мільйонних виплатів у наглядових радах держкорпорацій або зарплат суддів. В Україні взагалі існує дисбаланс у нарахуванні зарплат. І це має стати однією з серйозних дискусій і реформ, так само як і пенсійна реформа.

— Ваше побажання президенту.

— Я не настільки з ним знайома, щоб давати поради або особисті побажання. Як людині зичу здоров’я і сил, бо президентська посада виснажує і потребує великих зусиль. І більше мудрості, професіоналізму і серйозності хочеться бачити від президента і його Офісу.

— Улюблена страва в депутатській їдальні.

— Домашній сир із медом.

— Кому в Раді ви ніколи не подасте руки?

— Я по-різному можу ставитися до колег у парламенті, але поважаю українських виборців і їхнє волевиявлення. Тому в Раді з усіма вітаюся, щоправда, не усім усміхаюся. А руки не подам депутатам Держдуми, які голосували за введення військ в Україну. Вони вороги мої та моєї країни. Натомість у ВР у мене є колеги, однодумці й опоненти.

Юлія Тимошенко, голова фракції Батьківщини (24 мандати)

Прочитала запитання НВ, але відмовилася на них відповідати.

Сергій Рахманін, очільник фракції Голос (20 мандатів)

— Ваші три основні цілі як лідера фракції на наступний рік.

— Передусім хочу стати керівником фракції, гідним депутатів, які до неї входять. Далі є амбітний, але цілком реалістичний план розробити дорожню карту деокупації та реінтеграції Донбасу і Криму — його готова ініціювати фракція партії Голос. Працювати над ним спільно з іншими партіями може парламентська Тимчасова слідча комісія, головою якої я є.

— Як оцінюєте якість дев’ятого скликання Верховної Ради, що в його роботі або в роботі парламентаріїв дратує?

— Кількох місяців роботи цієї Ради недостатньо. Парламент оцінюється зокрема наступністю, послідовністю, логікою, системністю. Робити такі висновки на підставі кількох місяців рано.

А порівнювати мої відчуття від цього скликання із відчуттями від попередніх не можу, бо тоді я оцінював їх зовні як журналіст, а тепер я всередині. Тому будь-яке моє порівняння було б некоректним.

— Чи скаржаться депутати вашої фракції на недостатній розмір зарплати? Вам особисто її вистачає? Якою вона має бути?

— У нас депутати не схильні скаржитися на будь-що, чим, зокрема, і прекрасна фракція політичної партії Голос. Особисто мені поки важко зрозуміти, вистачає мені чи ні, бо занадто мало часу минуло відтоді, як я живу винятково на депутатську зарплату.

Можу лише зауважити, що і я, і переважна більшість, а можливо, й всі депутати фракції Голосу втратили в грошах після того, як вибрали для себе депутатський шлях. Ми свідомо йшли на це. Оскільки у нас немає можливості отримувати фінансові надходження з інших джерел, зрозуміло, що нам доводиться дещо обмежувати свої потреби. Що, зрештою, навіть корисно.

— Ваше побажання президенту.

— Жодного.

— Улюблена страва у депутатській їдальні.

— Кава. По-перше, бо я її люблю. А по-друге, часто на щось інше просто не вистачає часу.

— Кому в Раді ви ніколи не подасте руки?

— У цьому парламенті є кілька людей, яким я ніколи в житті не подам руки. Але імен їх не назву, щоб не робити їм зайвої реклами.

Тарас Батенко, голова депутатської групи За майбутнє (23 депутата)

 

— Ваші три основні цілі як лідера групи на наступний рік.

— Збільшити вплив депутатської групи За майбутнє під час ухвалення парламентських рішень. Стати більшими, сильнішими, одними з центрів упливу на вироблення якісних, а не кількісних законопроектів, необхідних країні.

З огляду на те, що всі депутати групи За майбутнє — мажоритарники, хочемо, щоб потреби регіонів, які ми представляємо, були почуті урядом. Зокрема, йдеться про адміністративно-територіальну реформу, програму соціально-економічного розвитку.

Зрештою, як би це банально не звучало, — виправдати надії людей. Особливо з огляду на ті розчарування, які переживає наше суспільство.

— Як оцінюєте якість дев’ятого скликання Верховної Ради, що в його роботі або у роботі парламентаріїв дратує?

— Не відчуваю роздратування до жодного зі своїх колег. Хоча інших емоцій вистачає. Бажання народу — закон, оскільки саме він є головним джерелом влади. Українці прагнули до тотального оновлення, до молодих облич, нових людей — ми це отримали.

Однак цим новим людям потрібно не тільки закони ухвалювати у «турборежимі», але і вчитися у такому ж темпі. Бо я маю стійке відчуття, що левова частка новообраних депутатів узагалі не розуміє, що саме вони мають робити, за що вони голосують, і яка межа їхньої відповідальності.

Неможливо сьогодні об’єктивно оцінювати якість нового парламенту, оскільки він, працюючи в «турборежимі», відчуває надзвичайну турбулентність: багато емоцій, багато містечкової диктатури, жадаючи зберегти монобільшість, мало знань і досвіду.

— Чи скаржаться депутати вашої групи на недостатній розмір зарплати? Вам особисто її вистачає? Якою вона має бути?

— Будь-яка робота, особливо з кількістю відповідальності людей у владі, має оплачуватися таким чином, аби запобігти будь-яким ризикам й спокусам. Чи є сьогодні зарплата депутата достатньою? Думаю, ні.

— Ваше побажання президенту.

— Мати кілька джерел інформації (маю на увазі оточення), а не замикатися на одному. Так формується об’єктивне сприйняття дійсності, а воно впливає на прийняття рішень головою держави. Як історик, можу впевнено сказати, що ця обставина зіграла злий жарт не з одним президентом.

— Улюблена страва у депутатській їдальні.

— Насправді останнім часом стільки багато роботи впродовж пленарного тижня, що встигаю хіба що перекусити бутербродом і кавою. Якщо це можна вважати стравою, то, напевно, це і є вимушено улюблене.

— Кому в Раді ви ніколи не подасте руки?

— Мої батьки непогано мене виховали. Якщо вітаються зі мною, вітаюся у відповідь. Хоча, звісно, після окремих рукостискань лишається дуже неприємний «післясмак».

Олег Кулініч, голова депутатської групи Довіра (17 депутатів):

— Ваші три основні цілі як лідера групи на наступний рік.

— Цілі нашої роботи в парламенті не можна обмежити лише трьома пунктами, але виділю напрями, які особисто я вважаю найважливішими.

По-перше, це продовження децентралізації та передачі управлінських функцій на місця. Процес запущено, але в законодавчому регулюванні є багато прогалин. До того ж постійно змінюється бюджетне законодавство й у місцевих бюджетів з’являються все нові статті витрат. Це не правильно.

По-друге, як представник комітету ВР із питань фінансів, податкової та митної політики, я, з одного боку, розумію необхідність коригування багатьох податкових норм. Але, з іншого боку, дуже важливо, щоб податкове законодавство у нас нарешті сабілізувалося. Оскільки іноземні інвестори зацікавлені у стабільних і зрозумілих для них умовах.

Водночас для розвитку приватної ініціативи, малого і середнього бізнесу необхідно сформувати податкову систему, яка б стимулювала підприємців працювати офіційно. Щоб для них самих це було вигідніше і простіше, ніж вести свою діяльність у «тіні».

Ну і найважливіше — соціальні стандарти. Адже держава існує не для обслуговування свого власного апарату, а для забезпечення нормального, комфортного життя людей. Тобто всім би хотілося розуміти, коли нарешті ефект реформ відіб’ється на середньостатистичному громадянинові, який би впевнено міг сказати, що його життя стало кращим. Лише відвертий популіст здатний обіцяти, що це можливо зробити за рік. Але певні кроки в цьому напрямку ми повинні робити постійно.

— Як оцінюєте якість дев’ятого скликання Верховної Ради, що у його роботі або у роботі парламентаріїв дратує.

— Мені, як депутату, який працював у трьох скликаннях парламенту, є з чим порівнювати. У нинішньому парламенті простежуються як позитивні, так і негативні моменти. З іншого боку — багато складних і комплексних законопроектів розглядають за скороченою процедурою, і в них не завжди враховують конструктивні пропозиції інших фракцій.

У нинішній склад Ради зайшло багато депутатів, які тут вперше, хоча в інших сферах зарекомендували себе як професіонали. У них є бажання працювати, але поки немає досвіду і розуміння законодавчого процесу.

— Чи скаржаться депутати вашої групи на недостатній розмір зарплати? Вам особисто її вистачає? Якою вона має бути?

— Я вважаю, що розмір зарплати має корелюватися із тими функціями, які покладені на народного депутата, з його суспільно-політичною діяльністю і з можливими корупційними ризиками для цієї високої державної посади. Тому розмір зарплати, зрештою, має бути значно вищим.

Водночас потрібно пов’язувати розмір зарплати народного депутата з розміром мінімальної зарплати у країні. Буде некоректно підвищувати виплати депутатам, поки представники багатьох професій отримують за свою важку і не менш важливу роботу дійсно дуже мало. Особливо з огляду на те, що значна кількість депутатів прийшли до Верховної Ради з бізнесу, або ж маючи досвід роботи у топ-менеджменті великих компаній, мають заощадження, отримують дивіденди.

— Ваше побажання президенту.

— Незалежно від прізвища президента, бажаю йому увійти в українську історію як воістину історична особистість. Бо від кожного президента України цього чекають люди. Але поки нікому не вдалося ці очікування виправдати.

— Улюблена страва у депутатській їдальні?

— Часто замовляю в їдальні Верховної Ради холодець, іноді — просто гречку з огірками. Подобаються також печені яблука.

— Кому в Раді ви ніколи не подасте руки?

— Намагаюся залишати свої особисті симпатії та антипатії поза стінами парламенту. Хай там як, усіх нас сюди делегував український народ, і всі люди без винятку розраховують на зміни на краще, зокрема за допомогою злагодженої роботи парламенту. Готовий подати руку майже всім, адже парламент не місце для з’ясування стосунків. Хоча ще б подумав над цим запитанням: все-таки є якісь межі, за які ніхто не має виходити, і тому з деякими не хочеться мати нічого спільного.

Максим БУТЧЕНКО 

Залишити коментар

Ваша електронна пошта не буде опублікована.