Обірваний зв’язок із рідним на фронті. Невідомість. Нестерпне очікування та надія, що він живий. За понад дев’ять років війни в Україні тисячі українських військових вважаються зниклими безвісти. А від початку повномасштабного вторгнення окупантів ця тема набула особливого масштабу і трагізму. Держава робить усе можливе, щоб якомога скоріше розшукати всіх, із ким війна обірвала зв’язок. Водночас стрічки соціальних мереж рясніють благаннями рідних допомогти розшукати зниклого воїна…

Як діяти, коли втратили зв’язок із рідними на фронті чи внаслідок воєнних дій? Як відбувається пошук військового, котрий зник безвісти? Чому родичам не рекомендують проводити пошуки у соцмережах? На які соціальні гарантії можуть претендувати члени сімей зниклих безвісти військовослужбовців, «Західному кур’єру» розповів представник Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин в Івано-Франківській області Михайло Торб’як.    

– Скільки часу на Івано-Франківщині працює представництво Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, і чим саме займається ця інституція?

• Представництво Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, розпочало свою повноцінну роботу на Івано-Франківщині у червні поточного року. До цього цими питаннями займався центральний Офіс Уповноваженого у Києві, де працює потужна команда помічників Уповноваженого, аналітичний відділ та кол-центр. Зі збільшенням масштабів роботи виникла необхідність у створенні регіональних представництв, які зараз є в більшості областей України. Основною нашою місією є надання всебічної допомоги родинам зниклих безвісти за особливих обставин. Найперше ми приймаємо запити від родин зниклих осіб, допомагаємо їм у комунікації зі службами, які займаються власне пошуком, включаючи військові частини, ТЦК та СП та правоохоронні органи. Відповідно Офіс Уповноваженого, який я представляю, займається пошуком зниклих безвісти за особливих обставин та поверненням тіл. Також по лінії офісу Уповноваженого діє багато гарячих ліній, куди кожна людина може подзвонити і отримати консультацію. Зокрема, це гаряча лінія, де безпосередньо приймають запити та надають консультації родинам зниклих безвісти, гаряча лінія щодо питань Єдиного реєстру зниклих безвісти та гаряча лінія юридичної допомоги. Нещодавно запрацював офіційний сайт Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (https://commissioner.minre.gov.ua/), де можна знайти повну інформацію про роботу Уповноваженого та представництв у регіонах, алгоритм дій заявників у разі зникнення безвісти особи за особливих обставин та іншу корисну інформацію.

– Скільки людей звернулось до вас за час роботи на Івано-Франківщині? Чи вдалось когось розшукати?   

• Інформація про кількість заявників є закритою, тому розголошувати її не маємо права. Скажу так: із перших днів моєї роботи в області люди звертаються щодня – дзвонять, пишуть, приходять. Часто це члени родин зниклих безвісти, які вже звертались у центральний офіс Уповноваженого і є внесені у Єдиний реєстр осіб зниклих безвісти за особливих обставин, який повноцінно запрацював з травня 2023 року, щоб уточнити інформацію про результати пошуку. За півтора місяця роботи представника Уповноваженого на Прикарпатті вдалось розшукати кілька військовослужбовців.

– Що робити родині, коли з рідним на фронті зник зв’язок? Як зрозуміти, що воїн саме зник і його час шукати?

• Потрібно найперше розуміти, що людина знаходиться у зоні бойових дій і причини відсутності зв’язку можуть бути різні: неможливість зарядити телефон через відсутність електроенергії, відсутність покриття мобільного чи інтернет-зв’язку, виконання бойового завдання, яке може затягнутись, тощо. Найперше необхідно зберігати спокій та з’ясувати причину, за якої зв’язок з людиною втрачено, – зателефонувати до товаришів по службі чи зв’язатись із безпосереднім командиром. За відсутності відомостей про особу протягом двох днів необхідно звернутись із заявою про зникнення безвісти за особливих обставин та розпочати офіційний процес розшуку. Найперше родичі повинні звернутись до командирів військових частин, які надають у ТЦК та СП сповіщення про зникнення безвісти військовослужбовця.

– Але є така ситуація, що родичі можуть не знати контактів командира чи побратимів. Адже багато військових, щоб рідні не хвилювались, часто не признаються, що вони перебувають у зоні бойових дій та на якому вони напрямку знаходяться?

• Погоджуюсь, такі випадки досить поширені. У моїй практиці теж стикався з тим, що дружини чи батьки не знають, де саме несли службу їхні рідні. Однак більшість заявників таки мають цю інформацію. Тому ми рекомендуємо військовослужбовцям все ж таки надавати рідним хоча б мінімальну інформацію про місце служби та контакти командирів чи хоча б кількох побратимів. Якщо не дружині чи батькам, то хоча б комусь із надійних товаришів. На всякий випадок… У нашому випадку це значно полегшує роботу. Адже первинна і найбільш реальна інформація про зниклого дізнається саме з місця, де він служив, і від побратимів, із якими він виконував бойове завдання.

– Який подальший алгоритм дій для рідних?

• Якщо командир підтверджує інформацію, що військовослужбовець є у списках зниклих безвісти, військова частина передає це сповіщення у ТЦК та СП, звідки призивався військовослужбовець. Тоді родичі повинні взяти у ТЦК та СП офіційне сповіщення, що ця особа вважається зниклою безвісти, і з ним звернутись в органи Нацполіції за місцем знаходження. Є моменти, коли ТЦК та СП ще не видали офіційного сповіщення, слідчий може відкрити кримінальне провадження, якщо є певна доказова база. У поліції їх обов’язково повинні направити на здачу ДНК – бажано по першій родовій лінії (діти або батьки).

Також потрібно зареєструвати заяву на сайті Національного інформаційного бюро ( htths:// nib.gov.ua; телефон гарячої лінії: 16-48). Паралельно прикарпатцям варто звертатись до мене – регіонального представника Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Також ми рекомендуємо всім рідним, у яких зникли безвісти військовослужбовці, зареєструвати звернення у комітеті міжнародного «Червоного Хреста», який є єдиною гуманітарною організацією, що має доступ до «тієї сторони».

– Все це родичі зниклих повинні робити самі?

• Так. Однак ми все підказуємо – що і як варто зробити, у які структури і з чим варто звернутись, допоможемо оформити заяви, де потрібно – налагодимо комунікацію з відповідними органами. Ми є своєрідним містком між державними структурами і родичами зниклих. Постійно перебуваємо на зв’язку, завжди вислухаємо, навіть якщо людині просто хочеться виговоритись. Люди приходять із великою бідою, кожен випадок пропускаєш крізь серце, це колосальне психологічне навантаження. В процесі роботи завжди будуть питання, але ми до цього вже звикли. Розуміння всього приходить поступово. Нам не потрібно «дякую» за тих, кого ми знайшли. Ми просто розуміємо, що це наша робота.

– Хто має право заявляти про зникнення і яку інформацію потрібно надати?

• Заявити про зникнення військовослужбовця найперше мають право рідні. Однак, за відсутності таких, подати заяву може будь-хто – товариш, колега по роботі, представник місцевого самоврядування, голова ОСББ тощо. Найважливішою інформацією є: коли людина зникла і яка бригада. Тоді вже більш-менш є розуміння, що відбувалось там у певний момент. У заяві подаються загальні відомості про військовослужбовця, контактні дані, обставини зникнення, відомості про військову частину, посаду, місце служби тощо. Важливим пунктом є особливі прикмети на тілі зниклого: тату, шрами, переломи, родимки, відсутність зубів, група крові тощо. Також фото зниклої особи, а ще фото- та відеоматеріали, що підтверджують факт перебування особи в полоні чи її загибель, які відправляються у поліцію на експертизу. Такі заяви я відправляю для занесення у центральну базу даних нашій аналітичні команді в Києві, яка опрацьовує ці питання і передає відомості пошуковим групам.
• 

– Що відбувається після того, як людина подала звернення? Як відбуваються пошуки?

• Після цього розпочинається складний пошуковий процес, до якого залучаються всі відповідні органи та структури. Деталі цього процесу краще не розголошувати, щоб не нашкодити ні зниклим безвісти, ні власне самим пошуковцям.

Хочеться зауважити, що родини зниклих безвісти також всебічно долучаються до пошуку своїх близьких. Ми постійно наголошуємо на тому, що вони найкращі пошуковці. Дуже важливо, щоб усю нову зібрану інформацію вони передавали на наші гарячі лінії або ж повідомляли про це регіональному представнику.

Коли у людей з’являються відео- чи фотодокази полону чи загибелі, вони можуть звернутись із цим матеріалом у слідчі органи для проведення фото-, відеоекспертизи, яка підтвердить чи спростує достовірність цієї інформації.

– У соціальних мережах сотні дописів та цілі групи пошуку військових, котрі зникли безвісти. Як ви ставитесь до цього? Чи варто шукати військового через мережу? Чи може це допомогти чи тільки нашкодити? Поясніть чому?

• Ставлюсь негативно. Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Олег Котенко та всі регіональні представники Уповноваженого наполегливо рекомендують родичам за жодних обставин не розміщувати дані та фото зниклої особи у військовій формі в інтернеті та соціальних мережах, не зазначати її звання, військову частину та будь-які дані, які можуть ідентифікувати її як військовослужбовця України. Не повідомляти про нього в чат-ботах, навіть якщо сайт чи група у соціальній мережі зазначають про себе як про українську пошукову платформу. Це може завдати полоненому непоправної шкоди і тільки гальмує пошуки. Чому? От тільки викладає родина інформацію про зниклого безвісти, як до неї телефонують шахраї. Вони спеціально «полюють» на такі оголошення, представляються «переговорниками», активістами чи волонтерами і пропонують свої послуги за певну суму коштів. Є чимало родичів, які ведуться на це. Треба думати логічно: ну хто з соцмереж допоможе вам у пошуку?! У гіршому випадку – ще й зароблять на вашому горі.

Ще одна причина – «гра на ту сторону». Російські пропагандистські канали використовують це для того, щоб показати Україну з негативної сторони, щоб викликати в громадян озлоблення та паніку. Також, отримавши інформацію про військовослужбовця, якого активно шукають, вони розуміють, що це важлива персона, що за нього будуть боротися, тому починають відтягувати час обміну, не підтверджувати перебування його у полоні, торгуватись за нього тощо.

– До речі, щодо інформації з «тієї сторони». Нещодавно у мережі з’явилось відео з військовополоненими з Івано-Франківщини. Що відомо про цей факт?

• Наша інституція не займається питаннями військовополонених. Втім, нам стало відомо, що всі ці особи вже ідентифіковані. Рідні кожного військовослужбовця, які є на відео, вже були у мене і заповнили анкети. У цьому плані це відео, хоча і було зняте з метою провокації, допомогло родичам заспокоїтись, бо вони побачили, що їхні рідні живі. Цим питанням вже займаються відповідні служби з роботи з обміну військовополоненими. Надіємось на швидке повернення всіх наших земляків додому.

– Скільки часу військовослужбовець може вважатись зниклим безвісти?

• Доти, поки його не знайдуть. Живого чи загиблого. У другому випадку – поки не буде знайдене та ідентифіковане тіло або визнано через суд факт загибелі. Скільки це може тривати? Через суд можуть визнати особу як таку, що загинула, не швидше, ніж через шість місяців після дати зникнення. Якщо ж військового не знаходять ні в якому статусі, то згідно із законодавством України після закінчення війни протягом двох років він ще може перебувати у статусі особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Після закінчення цього терміну суд має визнати факт смерті людини. Якщо рідні не захочуть це визнати, то звертається військова частина, в якій він числиться.

– На які саме соціальні гарантії можуть претендувати сім’ї військовослужбовців, зниклих безвісти за особливих обставин, і що для цього потрібно?

• Для родин зниклих безвісти передбачено збереження отримання грошового забезпечення військовослужбовця. Після підтвердження факту зникнення родина зниклого безвісти військового може отримувати його заробітну плату.

Щоб оформити грошове забезпечення, рідним необхідно звернутися до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Бланк заяви можна отримати безпосередньо у військкоматі або ж у регіонального представника Уповноваженого. Після цього заробітну плату переоформлюють на найближчих родичів.

Також деякі категорії родичів осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, мають право на отримання пенсії через втрату годувальника. Для цього родичі повинні звернутись у Департамент інформатизації МВС України для отримання витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. На підставі отриманого витягу слід звернутися до Пенсійного фонду, щоб отримати пенсію через втрату годувальника непрацездатним членам сім’ї.

– Розкажіть історію зі щасливим кінцем.

• У перші дні моєї роботи дзвонить до мене жінка з Надвірної і плаче: у мене чоловік пропав. Питаю її: коли зник із ним зв’язок і чому вона вирішила, що він саме зник безвісти? «Він уже три дні не дзвонить. Раніше такого ніколи не було. Я відчуваю, що сталась біда», – емоційно розказує жінка. А це був кінець робочого дня п’ятниці. Я вислухав її, заспокоїв, записав дані і сказав у понеділок піти у поліцію написати заяву про зникнення. У суботу ввечері мені приходить повідомлення від неї: «Вийшов на зв’язок». І смайлик.

Інший випадок – чоловік моєї колеги пішов на бойове завдання і не повернувся. Побратими, які були з ним, запевняли, що він загинув, бо вони бачили, як він впав. Але тіла не було… Дружина продовжувала активні пошуки, хоча інформації про його місце перебування і статус не було ніякої. І тут через шість місяців під час одного з обмінів полоненими він живий повернувся додому. Тому я завжди кажу родичам: ніколи не опускайте руки, моліться і вірте.

На останок хочу нагадати, що отримати консультацію або ж записатися на прийом до представника Уповноваженого в Івано-Франківській області можна за телефоном: (097) 862-55-19. Або ж звернутися особисто за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Степана Бандери, 77, каб. 111.

Також працює гаряча лінія Офісу Уповноваженого з юридичних питань: (066) 053-11-39.

Крім того, з питань, що стосуються роботи Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, можна звернутися за номером: (050) 240-85-29.

Розмовляла Мар’яна РИНДИЧ