У Болехові пропонують перейменувати проросійські назви вулиць на честь знаменитостей, чий шлях був пов’язаний з Болеховом

У Болехові триває процес «дерусифікації» назв вулиць. Мешканці громади мають визначитися з тим, в честь кого будуть перейменовувати вулиці. 

Так, начальниця архівного відділу міськвиконкому Марта Калапунь винесла пропозиції для обговорення щодо перейменування вулиць в м. Болехові на честь знаменитостей, чий шлях був пов’язаний з Болеховом.

Про це повідомили у пресслужбі Болехівської міської ради, передає Західний кур’єр.

Зокрема:   

  1. вул. Гагаріна – вул. Ґвідо Баттаглії

2. вул. Гоголя – вул. Германа Блюменталя;

3. вул. Лермонтова – вул. Марцели Сембріх;

4. вул. Ломоносова – вул. Опанаса Заливахи;

5. вул. Некрасова – вул. Юліуша Хольцмюлера;

6. вул. Островського – вул. Захисників України;

7. вул. Пугачова – вул. Миколая Ґедзінського;

8. вул. Пушкіна – вул. Івана Іванця.

Коротка біографічна довідка про знаменитостей, чий життєвий шлях був  пов’язаний з Болеховом:

Ґвідо Баттаглія – уродженець м. Болехова; барон, цісарсько-королівський чиновник високого рангу, журналіст, краєзнавець, літературний критик, автор першого в Галичині монографічного дослідження «Тарас Шевченко. Його життя і творчість», виданого у Львові в 1865 році польською мовою, яке відкрило польському і німецькомовному читачеві Великого Кобзаря;

Герман Блюменталь – уродженець м. Болехова; письменник, перекладач, редактор журналу “Ранок” («Der Morgen») та літературний редактор берлінського театру “Фіґаро”. Під час Першої Світової війна проживав у Галичині. Найвідоміша його збірка творів “Галичина. Вал на сході”, багата на численні пасажі про несприйняття місцевим населенням москалів, а особливо донських козаків (їх автор називає “ордою”);

Миколай Ґедзінський – шляхтич, власник міста з кінця XVI ст. Саме при ньому Болехову було надано маґдебурзьке право королем Зиґмунтом ІІІ Вазою і таким чином було закладено інституцію місцевого самоврядування в місті. Помер і похований у Болехові. До 1939 р. частина нинішньої вул. 24 Серпня носила ім’я Миколая Ґедзінського;

Опанас Заливаха – художник, шестидесятник. Після повернення із заслання, не маючи засобів на існування (його ніде не приймали на роботу), художник працював у Болехові над декором дитячого кафе „Чарівне горнятко”;

Іван Іванець – український художник-баталіст і фотограф, четар легіону УСС; син письменниці Михайлини Рошкевич; співорганізатор Пресової Кватири УСС. За його участю відбувся перехід УСС на нову форму одягу (так звана акція «з націоналізування українського легіону під верхнім одягом»); саме він у 1916 р. виконав проект Прапора легіону Українських Січових Стрільців, зразок якого виготовив Жіночий комітет (існує версія, що ескіз цього прапора розроблений у Болехові під час перебування Івана Іванця у гостях у Наталії Кобринської). Збереглися його спогади про перехід УСС з Карпат на Болехів навесні 1915 р.;

Михайлина Рошкевич – українська письменниця-новелістка, фольклористка, мемуаристка; мешкала у Болехові в родині Озаркевичів після смерті батька – лолинського пароха Михайла Рошкевича. Тут познайомилась з Йосифом Іванцем та вийшла за нього заміж (Йосиф Іванець і Михайлина Рошкевич – батьки Івана Іванця). Одна з перших письменниць у Галичині, яку Іван Франко й Михайло Павлик називали «великим талантом»;

Марцела Сембріх – (Пракседа Марцеліна Сембріх-Коханська) – оперна співачка. У дитинстві мешкала в Болехові на вулиці Шевській (нині вул. Петрушевича). Учителем музики був батько, Казимир Коханський, – маґістр музики та органіст місцевого костелу. Навчалася у Львівській консерваторії за кошти болехівської громади, пізніше – у Віденській консерваторії та у Мілані. Дебютувала на оперній сцені в Афінах. Співала в Мюнхені, Дрездені, Лондоні. Гастролювала в Австрії, Росії, Скандинавії, Франції, Іспанії, США (у Метрополітен-опера в Нью-Йорку). Працювала професором співу в музичних школах Нью-Йорка.

Юліуш Хольцмюлер – художник-аквареліст; уродженець Болехова; навчався живопису у Львові, в Академії мистецтв у Кракові і в Мюнхені. Після закінчення навчання працював викладачем малювання в гімназії ім. Миколи Коперника у Львові. Малював пейзажі, види на міста, але в історію увійшов як художник, який малював коней. Створив акварелі для мисливського павільйону ерцгерцога Отто Габсбурга в Рафайлови та зображення коней, зокремавід племінного заводу Longina Łobosia у Таурові. Його акварель із зображенням сцени битви за участю японської кавалерії була розміщена в офіцерському казино в Токіо.

 

Залишити коментар

Ваша електронна пошта не буде опублікована.