Українці – таки непереможна нація. Бо коли тендітна жінка вирішує взяти на свої плечі важку ношу волонтерства, шукати можливі шляхи постачання допомоги потерпілим внаслідок війни і жертвувати своїм часом, а при цьому не забувати, що вона щодня працює, то це варте лише подяки і захоплення.

Одним із великих волонтерських центрів упродовж усього періоду повномасштабного вторгнення росіян на нашу землю став Івано-Франківський міський перинатальний центр. Голова тутешньої профспілки, лікарка акушерка-гінекологиня Світлана Вінтонюк згуртувала навколо себе однодумців та невпинно збирає необхідну допомогу як для вимушених переселенців, так і для захисників на передову.

Немає такого дня, коли б на сторінці у соціальній мережі в пані Світлани не було повідомлень про потребу у зборі необхідних речей чи грошей. А ще пані Світлана невпинно дякує тим, хто вносить свою лепту у спільну перемогу над ворогом і донатить на потреби військових чи приносить до Перинатального центру гуманітарну допомогу. Кількість автомобілів для захисників та дронів, котрі вдалося передати на фронт, пані Світлана вже не рахує. Каже після п’ятдесяти збилися з точного рахунку. Лікарка прекрасно розуміє, що така техніка на війні є розхідним матеріалом, а тому її потрібно постійно.

У вільний від роботи і волонтерства час Світлана Іллівна знаходить моменти і для творчості – вона розмальовує привезені із передової відстріляні гільзи від важкої зброї. Свої авторські гільзи нещодавно жінка представляла і на організованому благодійному аукціоні.

Попри щоденну роботу, у Перинатальному центрі щодня кипить робота – тут пакуються необхідні речі, ліки, засоби гігієни, продукти, одяг. І все це має своє призначення – для допомоги тим, кого спіткала біда. Власне таку волонтерську самовіддану роботу лікарки оцінили не лише її колеги, але й Регіональна рада Івано-Франківської області відзнаки за професіоналізм та милосердя «Орден Святого Пантелеймона».

«На початку війни ніхто не задумувався про ніякі нагороди чи відзнаки. Усе робилося, що було в наших силах, щоб допомогти», – розповідає пані Світлана.

Жінка волонтерить із першого дня повномасштабної війни, коли відвезла молодшу доньку до Польщі.

«Коли я через тиждень верталася в Україну, моя машина вже була забита оптикою, термобілизною, медикаментами. Я бачила, як у Познані культурна організація, яка підтримувала спадок України, за кілька годин переформатувала свою роботу для підтримки наших військових», – згадує початок своєї волонтерської діяльності лікарка. Відтоді Світлана Вінтонюк допомагає долати ворога, залучаючи до волонтерства усіх, хто її оточує. А зупинятися допомагати військовим не можна, переконана пані Світлана.

Нещодавно в Івано-Франківську оголосили підсумки відбору в області претендентів на відзнаку за професіоналізм та милосердя «Орден Святого Пантелеймона» 2022-2023 років. В одній із номінацій для цивільних медиків здобула перемогу лікарка акушерка-гінекологиня КНП «Міський клінічний перинатальний центр Івано-Франківської міської ради» Світлана Вінтонюк. «Медичний оскар» вручатимуть у серпні в столиці, тому маємо нагоду вболівати за лікарку-волонтерку. Принагідно зауважимо, що у номінації для військових медиків номінували Олександра Соколюка, директора КНП «Яремчанська центральна міська лікарня», капітана медичної служби з позивним Сокіл, учасника АТО у 2015–2016 роках. З лютого 2022 року лікар є командиром евакуаційної групи 93 окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Про будні і професіоналізм Олександра на фронті ми писали в одному із попередніх випусків.

«Для мене це насправді було неочікувано. Можливо, в душі був навіть певний внутрішній протест. Тому що зараз нам треба якнайшвидше здобути перемогу, а вже тоді можна буде говорити про все решта. Ця нагорода для мене – це велика честь. Але то навіть не моя нагорода. У тому об’ємі робіт, допомоги задіяні дуже багато людей. Я вдячна своїм колегам, усій медичній спільноті. Мені допомагають зовсім незнайомі люди, з якими познайомилися у форматі спілкування просто в інтернеті, у волонтерській громаді. Це ті люди, з якими ми не були раніше знайомі. Це нагорода усіх тих людей, котрі є дотичними до допомоги. Вдячність усім цим людям за небайдужість і за те, що вони є. Але найбільша вдячність сьогодні для наших військових медиків, для Збройних сил, тому що ми можемо тут жити і мати можливість допомагати», – розповідає лікарка.

Голова профспілки медичних працівників спочатку навіть не задумувалася над тим, як правильно це все організовувати. Просто хотілося допомогти захисникам. «У нас не було ані громадської організації, ані фонду. А щоб створити фонд, потрібен статут. А це все час. Щоби його не втрачати, найпростішим варіантом було зареєструватись як фізична особа. Так, ми маємо друзів, ми працюємо командою, але це не є благодійний фонд», – пояснює жінка.

Спільно з друзями, колегами Світлані Вінтонюк вже як керівниці волонтерського руху вдалося закупити чотири автомобілі, на рахунку багато відремонтованих машин. Також закупили близько 70 дронів. Каже, що за весь цей час допомоги вже навіть встигли вивчити специфікацію дронів і трохи розуміються на тому, що можуть робити Мавік чи Мавік 3. Крім того, волонтери закуповують і сонячні панелі, зарядні пристрої, багато тонн бензину, багато тонн вантажів необхідних речей.

«Коли на Херсонщині сталася біда, то люди виходили з окупованих територій ні з чим. Тоді на Херсонщину ми відправили дуже багато допомоги. Безперечно, ми вдячні нашим друзям, котрі працюють зі Сполученими Штатами. А про підтримку поляків узагалі важко говорити, це словами передати неможливо», – зауважує волонтерка.

Допомагають і багато людей, котрих пані Світлана не знає, але вони знаходяться самі і приносять свою лепту допомоги. Також лікарка зазначає, що постійно допомагають і працівники Перинатального центру.

Зараз організований збір для потреб  тих, хто постраждав від підриву Каховської ГЕС. А цим людям, як переконує лікарка, треба все – і одяг, і взуття, і засоби гігієни, і продукти.

Попри ту величезну волонтерську роботу, Світлана Вінтонюк не забуває і про роботу. Каже, її ніхто не відміняв. «Працює команда. І поки хтось збирає допомогу, шукає контакти, зідзвонюється, хтось у той час приймає пологи. Зараз ми мусимо працювати вдвоє – втроє більше», – наголошує лікарка.

Володимир БОДАК