Історія пілота дронів-камікадзе 109 ОГШБ на псевдо Чіпс

В дитинстві наш герой займався спортом та захоплювався музикою. В цілях безпеки, ми не розголошуватимемо ім’я та прізвище військовослужбовця. Як у звичайної дитини – «народженої не для війни», у нього були свої інтереси та плани на майбутнє. І йому навіть ніколи й не снилось, що він потрапить до війська і зі зброєю у руках захищатиме рідну землю на фронті. Однак, доля молодого юнака склалась саме так. Зараз військовослужбовець на псевдо Чіпс вправно та нещадно виводить зі строю армію противника за допомогою дронів-камікадзе у складі 109 окремого штурмового батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». 

Повернувся за кордону, щоб стати на захист України

Після закінчення 9 класів навчання у рідній школі, юнак протягом трьох років здобував освіту кухаря-офіціанта. У 18 років вступив на строкову військову службу у Національну Гвардію України, де відслужив 18 місяців. Молодий нацгвардієць займався охороною громадського порядку, ніс варту та виконував інші обов’язки військової служби, а у вільний від служби час активно займався спортом.

«Коли проходив службу в НГУ ніколи не міг подумати, що потраплю в Збройні Сили України, тим паче в часи тяжкого випробування, яким стала для нашого народу повномасштабна війна з РФ», – згадує ті роки військовослужбовець.

На момент початку повномасштабного вторгнення російських військ хлопчина знаходився на заробітках у Польщі. В буремні дні лютого 2022-го з колегою вирішили повертатись в Україну, але маючи певні сімейні труднощі не зміг зробити це одразу. Також його родина не надто підтримувала такий вибір…

«Мене постійно турбувала думка про те, що я зобов’язаний повернутись в Україну та захищати свій рідний дім. В один день я не витримав – кинув все і поїхав додому. Приїхавши, майже одразу пішов до місцевого ТЦК з проханням взяти мене до війська, на що почув відповідь, що я ще занадто молодий і мене не можуть мобілізувати (на той момент Чіпсу виповнилось 20 років, а мобілізаційний вік становить – 27, – ред.). Але дізнавшись, що потрапити до ЗСУ можна через підписання контракту – погодився на це без роздумів», – розповідає захисник.

Новобранець пройшов військову лікарську комісію, яка визнала його придатним до військової служби і вже незабаром він перебував у навчальному центрі. Після проходження навчання потрапив в один з підрозділів легендарної прикарпатської «десятки», а саме – у 109 окремий гірсько-штурмовий батальйон. Більш ґрунтовну та детальнішу виучку, а саме підготовку до штурмових дій, пройшов вже у підрозділі. Тут він познайомився і потоваришував з побратимом Миколою, який і назвав його «Чіпсом». Так цей позивний і «приклеївся» до військовослужбовця.

Отримав поранення під час евакуації побратимів

Березень 2023 року. Наказ від командира: «Хлопці, прийшов ваш час! Потрібно виходити на бойові позиції». На той період Чіпс у складі підрозділу був прикомандирований до сусіднього батальйону, який утримував оборону позицій в районі міста-фортеці Бахмут. Саме тоді він отримав  своє перше бойове поранення і відчув, що таке справжня війна.

«Одного ранку поступила команда висуватись на штурм ворожих позицій поблизу населеного пункту Берестове Донецької області. Ми із побратимами взяли БК, гранати, воду, трішки шоколадних батончиків і вирушили в дальню дорогу. Зайняли вихідну позицію, з якої мали б почати штурм ворожих позицій. При підході на позицію нас зустріли мінометним обстрілом і стрільбою з великокаліберних кулеметів. Дякувати Богу, наша бойова група змогла зайти і закріпитись на бойових позиціях без втрат», – розповідає захисник.

Всі військовослужбовці були добре вмотивовані та заряджені на подальші бойові та штурмові дії. Та від командування поступила команда залишити БК та їжу сусідньому підрозділу і зайнятись евакуацією поранених побратимів. Під час евакуації внаслідок мінометного обстрілу Чіпса було поранено. Тоді ж він вперше відчув, що таке втрата побратима, якого не вдалось врятувати: його бойові поранення виявились несумісними з життям. Змігши із рештою підрозділу добратись до точки евакуації, Чіпс вибув на лікування. Швидко ставши на ноги (далась взнаки молода кров, та й поранення не було вже аж надто серйозним), вже менш ніж через два тижні військовослужбовець  знову заступив на оборону тих самих позицій.

Спалив дві ворожі «Гвоздики» в один день

Одного разу підрозділ, в якому ніс службу Чіпс, шукав в когось дрон, щоб з його допомогою скоригувати постріли із різного виду загальновійськового озброєння (АГС, МК-19, СПГ). Командир роти запропонував Чіпсу стати оператором «мавіка» і продовжувати в цій сфері виконувати бойові завдання. Військовослужбовець погодився та одразу почав вивчати ази безпілотної справи. І вже незабаром, новоспечений «літун» вмів коригувати вогонь із різного озброєння, шукати цілі для ураження у противника, тримати зображення для пострілів артилерії, мінометів тощо. З часом приходило розуміння того, що потрібно не тільки коригувати вогонь артилерії, а й самому вчитись знищувати техніку та особовий склад противника. Поступово, Чіпс разом із побратимом Миколою, з яким дуже подружився, почали активно працювати над скидами вибухових пристроїв на ворожі позиції. В цьому військовослужбовцям дуже допомагав та сприяв заступник командира роти на псевдо Британець. В подальшому, обоє операторів БпЛА, набравшись досвіду, все активніше продовжували нищили ворога, палити їхні укриття, нищити їхні вогневі засоби та особовий склад.

З прогресивним розвитку безпілотної справи на фронті та по мірі здобуття досвіду приходило розуміння того, що потрібно поступово переходити на використання FPV-дронів. Але обоє напарників зіткнулись з тим, що це не звичний «мавік», а набагато тяжча справа. Бійці пройшли курси інженерної підготовки та навчання з пілотування FPV-дронами. Перші спроби не увінчались успіхом. Але завдяки настанові та моральній підтримці командирів, шляхом спроб та помилок, постійній практиці та навчанню, бійцям вдалось успішно уразити ворожі цілі. Спершу вражали нерухомі цілі, як от бліндажі та піхоту противника, що переховувалась в них, колісну техніку, яке не була в русі. Згодом, здобувши досвід та вдосконаливши навики керування «камікадзе», команда поповнювалась більшим числом добровольців.

«Ми не опускали руки і працювали рішуче та наполегливо, що привело нас до ефективного використання FPV-дронів. З часом ми вразили першу БМП, а опісля  БРДМ, а зараз дійшли до того, що почали вражати та успішно знищувати ворожі танки, САУ 2С1 «Гвоздика» ствольну артилерію противника тощо, на відстанях орієнтовно 12-15 кілометрів. Був випадок знищення мною двох одиниць в один день», – розповідає воїн.

Розповідаючи про свою спеціальність Чіпс каже, що робота оператора FPV-дрона насправді не є такою легкою, як більшість собі уявляє. Є дуже багато моментів, на які потрібно звертати увагу. Зокрема: підбір місця, з якого розпочинати виліт, погодні умови, технічні моменти (це найскладніше, бо у ворога потужно працює система РЕБ), підготовка як БК, так і самих «пташок» до використання вже у бойових умовах тощо. Під час роботи з «камікадзе» завжди потрібна аеророзвідка та координація з сусідніми підрозділами та вищим командуванням. Принцип роботи безпілотників такий: виявлену дроном-розвідувальником ціль намагаються знищити FPV-дроном.

«Є ще такий спосіб, як розвідка боєм – це коли одразу немає попередньо розвіданих цілей противника і вони виявляють вже під час польоту в районі ймовірного зосередження сил та засобів противника. У своїй роботі ми намагаємось максимально нашкодити ворогу, знизити його наступальний потенціал, зірвати його плани та наміри й максимально зберегти таким чином життя наших побратимів-піхотинців. Щоб ворог розумів – йому не місце на нашій землі», – говорить Чіпс.

Знищення ворожої техніки насправді є найтяжчим, з чим зіткнулись оператори БПЛА, оскільки потрібно прорахувати всі нюанси та деталі: це і який боєприпаси потрібно підібрати на дрон, куди поцілити так, щоб не тільки пошкодити, а й, власне, зробити повністю непридатною для подальшого ведення бойових дій техніку противника. Це все дається постійними напрацюваннями досвіду та практики.

«FPV-дрони є справді страшною зброєю проти ворожої техніки, вогневих засобів, особового складу противника, тому оператори  активно продовжують працювати по ворожим цілях. Наша команда пробує знищувати будь-яку ворожу техніку, зокрема і на великих дистанціях. Не можу сказати, що ми вже є великими професіоналами в цій справі, але постійно розвиваємось у цьому напрямку. Також важливою є підготовка нових пілотів, для чого вкладаються великі зусилля та праця операторів, членів екіпажу та командування підрозділу», – завершує спілкування Чіпс, готуючи чергові «гарячі привіти» для окупантів з неба.

Підготував Олег Соломаха