В Івано-Франківську вдруге розпочали роботу безкоштовні зимові школи, де учні, на базі гуртів та клубів, можуть провести канікули з користю та спробувати нові види активності. Один із напрямків, який школярам пропонують освоїти – самооборона.
Навики самозахисту стануть у пригоді кожній дитині, адже допоможуть не тільки захиститись від нападника в темному провулку, а й дати відсіч цькувальникам серед однолітків. Пройти курс та засвоїти основні прийоми дитячої самооборони може кожен бажаючий, незалежно від віку, комплекції тіла та фізичної підготовки.
Про основні принципи самооборони для школярів, вміння скористатись ними у критичній ситуації та чому самозахист – це не про фізичну силу, «Західному кур’єру» розповіла інструкторка зимової школи самооборони, майстер спорту України, багаторазова чемпіонка Європи, тренерка з таеквон-до ІТФ ДЮСШ №3 Івано-Франківської міської ради Дзвенислава Токарева.
Точність та правильне використання навичок
Дзвенислава Токарева з семи років займається таеквон-до. Самооборону для дітей вона викладає саме на основі цього бойового мистецтва.
«Серед всіх єдиноборств таеквон-до поєднується з принципами самозахисту найкраще, – говорить Дзвенислава Токарева. – Власне таеквон-до було засноване для самооборони. Його фундатор, генерал Чой Хонг Хі, винайшов цей вид рукопашного бою, коли почалася війна в Північній Кореї, щоб захистити свій народ та посилити армію. У таеквон-до важлива фізична підготовка та вміння оцінювати ситуацію навколо. Тому одна частина тренування у нас проходить у відпрацюванні фізичних вправ, вправ на координацію, ударів таеквон-до. А інша присвячена конкретно самообороні».
Курсу, який проходить в рамках зимової школи навчання самозахисту, достатньо для того, щоб освоїти основні прийоми. За словами Дзвенислави Токаревої, заняття розраховані навіть на початківців з мінімальною фізичною підготовкою. Відпрацювання відбуваються через моделювання ситуації, в яких дитина опиняється у небезпеці.
«На кожному занятті ми імітуємо можливі обставини, за яких дитина зустрічається з нападником на вулиці, обговорюємо найпоширеніші способи нападу і як від них звільнитися, коли агресор фізично сильніший. Потім відпрацьовуємо ці прийоми у парах. Крім того, ми моделюємо ситуації, які можуть статися в школі, коли дитина стає жертвою булінгу, зокрема фізичного. Коли її притискають до стіни, обступають у колі з усіх боків і так далі. Вчимося, як правильно поводитись у різних ситуаціях», – запевняє Дзвенислава Токарева.
Головний принцип самооборони – будь-яким способом уникнути загрозливої ситуації.
«Перше, чого я навчаю дітей на курсі самозахисту, це його головний принцип – зберегти своє життя і здоров’я. Не треба займатись героїзмом. Варто зробити все для того, щоб небезпека вас оминула, а фізичного контакту взагалі не відбулося. Якщо за вами хтось іде позаду, найперше, потрібно вийти на освітлену частину дороги, в людне місце, звернутись до когось із дорослих. Потенційного нападника це відлякає», – пояснює Дзвенислава Токарева.
Якщо уникнути контакту з агресором не вдалося, треба намагатися втекти, а не атакувати першим.
«Самооборона — це не про фізичну силу, а насамперед про навички швидкого реагування на небезпечні ситуації. Можна спробувати спантеличити зловмисника і таким чином виграти час. Наприклад, вдати, що ви знайомі. Запитання на кшталт «дядю Васю, це ви?» на хвилину зажене у ступор будь-якого нападника», – ділиться Дзвенислава Токарева.
Якщо втекти не вдалося, доведеться оборонятися. Вивчати самооборону саме дітям важливо, адже знання її головних принципів дає можливість дати відсіч фізично сильнішому супернику. Ключ до дитячої самооборони – не сила, а точність та правильне використання навичок, запевняє інструкторка.
«Ми можемо виграти час працюючи з больовими точками. Це пах, зона нижче поясу (сечовий міхур), кадик, перенісся, зона під пахвою. Треба нанести чіткий точковий контрудар та щодуху тікати. Можна застосовувати удари тильною стороною долоні чи предметами, які є в кишені – телефон, ключі, затиснувши їх у кулак. Якщо ви не можете вирватися з обхвату нападника, вдайте, що ви здалися. Бо чим більше ви чините опір, тим більше він вас затискає. А коли, агресор послабить хватку, виривайтеся і біжіть», – навчає Дзвенислава Токарева.
Втікати – це не соромно
Темі булінгу на заняттях самооборони приділяють окрему увагу. Дітям пояснюють, як не довести ситуацію до фізичного контакту з агресором та діяти, якщо він таки відбувся.
«Важливо не піддаватися на провокації булера. Якщо дитину кудись заманюють чи силою тягнуть, щоб вчинити фізичну розправу, треба відкинути думки про геройство і відразу звертатися за допомогою до дорослих – вчителів, батьків, шкільного поліцейського. Якщо все ж таки цього уникнути не вдалося, головне зламати план, який намалював собі агресор. Допоможуть, знову таки, відволікаючі маневри, хитрощі, будь-що, що допоможе якнайшвидше покинути зону небезпеки. Всім своїм учням я намагаюсь донести, що втекти від загрози заради збереження свого життя і здоров’я – це зовсім не соромно. Усвідомлення того, що ти фізично слабший чи не зможеш один протистояти багатьом суперникам не означає, що у тебе слабкий характер. Це означає, що інші люди користаються своєю силою», – переконана Дзвенислава Токарева.
Важливо також відпрацьовувати вміння не розгубитися у стресовій ситуації, а зберігати холодний розум. Відвідування навіть кількох занять із самооборони зробить дитину більш сміливою та впевненою в собі.
Підвищити підготовленість дитини до ситуацій, в яких знадобиться самооборона, можуть батьки, змоделювавши та відпрацювавши їх удома.
«Якщо кожна дитина у себе вдома з батьками відтворить ситуацію, в якій їй доведеться застосувати самозахист, вона буде мати чіткий план дій в тій чи іншій ситуації. Чи то напад на вулиці, чи булінг у школі. Якщо небезпечна ситуація настає раптово, до неї не буде готовим навіть дорослий. А коли дитина знає, як діяти, вона зможе вибрати ту мікродолю секунди, щоб вирватися і втекти подалі від небезпеки», – підсумовує Дзвенислава Токарева.
Оксана ДЕНЕГА
Залишити коментар